1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, плакав над ним і поцілував його.
2 Потім Йосиф звелів своїм слугам-лікарям забальзамувати тіло свого батька, і лікарі забальзамували Ізраїля.
3 На це пішло сорок днів, бо саме стільки часу триває бальзамування. Єгиптяни оплакували Якова сімдесят днів.
4 Як скінчились дні його жалоби, Йосиф звернувся до придворних фараона зі словами: Якщо я знайшов милість у ваших очах, передайте фараонові мої слова:
5 Мій батько взяв з мене присягу, говорячи: Ось я вмираю. Поховай мене в гробниці, яку я собі приготував у ханаанському краї. Тому дозволь мені піти й поховати мого батька, і я повернуся.
6 Фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як він тебе заприсягнув.
7 І пішов Йосиф, щоб поховати свого батька. З ним також пішли усі придворні фараона, вельможі його дому та всі вельможі єгипетського краю.
8 Пішли й усі домашні Йосифа та його брати, – уся родина його батька. Лише своїх дітей, а також своїх овець і своїх волів залишили в ґошенській землі.
9 Їх також супроводжували колісниці та вершники, так що утворилася дуже велика процесія.
10 Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і там оплакували Якова дуже великим і сильним голосінням. Там справив Йосиф за своїм батьком семиденну жалобу.
11 Коли ж побачили мешканці ханаанського краю жалобу на току Атада, то сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Саме тому темісце за Йорданом названо: Авел-Міцраїм, тобто Жалоба Єгипту .
12 Отож, сини Якова зробили йому так, як він їм заповів.
13 Його сини перенесли батька до ханаанського краю і поховали його в печері на полі Махпела, що навпроти Мамре, – на полі яке придбав у власність Авраам у Ефрона-хеттейця.
14 Після похорону свого батька Йосиф повернувся до Єгипту. Повернулися він і його брати та всі, що ходили з ним ховати його батька.
Йосиф заспокоює та запевняє своїх братів
15 Як же брати Йосифа усвідомили, що їхній батько помер, то сказали: А що як Йосиф затаїв на нас зло і захоче відплатити нам за все лихо, яке ми йому заподіяли?!
16 Тому вони послали сказати Йосифові: Твій батько перед своєю смертю заповів, кажучи:
17 Так скажіть Йосифові: Прости злочин твоїх братів та їхній гріх, оскільки вони дійсно заподіяли тобі зло. Тому тепер прости провину слуг Бога твого батька. Йосиф плакав, коли йому це говорили.
18 Тож його брати особисто підійшли до Йосифа , впали перед ним долілиць і сказали: Ось ми – твої слуги.
19 Та Йосиф промовив до них: Не бійтеся! Хіба ж я можу бути замість Бога?
20 Ви замислювали проти мене зло, однак Бог повернув це на добро, аби сталося так, як є сьогодні: прогодувати численний народ.
21 Тому не бійтесь, – я утримуватиму вас і ваших дітей. Він потішив їх, розмовляючи з ними доброзичливо .
Смерть та поховання Йосифа
22 Йосиф і вся родина його батька залишилися в Єгипті. Всього Йосиф прожив сто десять років.
23 Йосиф побачив Єфремових дітей аж до третього покоління. Також і діти Махіра, Манассіїного сина, народилися на коліна Йосифа.
24 Прийшов час , і Йосиф сказав своїм братам: Я вмираю, але Бог неодмінно відвідає вас, і виведе вас з цієї землі у край, який Бог з клятвою пообіцяв Авраамові, Ісаакові та Якову.
25 І Йосиф взяв від синів Ізраїля клятву, кажучи: Бог неодмінно відвідає вас, а ви заберете звідси мої кості.
26 Йосиф помер у віці ста десяти років. Його забальзамували і поклали в труну в Єгипті.
1 І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його. 2 Своїм слугам-бальзамувальникам Йосиф звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля. 3 І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.
4 Коли ж минули дні оплакування, Йосиф сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова: 5 Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: У гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, — там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька, та й повернуся. 6 А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.
7 І Йосиф пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю, 8 і весь дім Йосифа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі. 9 І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір. 10 Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосиф учинив семиденну жалобу за своїм батьком. 11 І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада, та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту. 12 Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, — там його і поховали. 13 Його сини перенесли його до Ханаанської землі, та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, — печеру для гробниці, що напроти Мамре. 14 І Йосиф повернувся до Єгипту, — сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.
15 Брати Йосифа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосиф усього та таки не помстився нам за все зло, яке ми йому заподіяли. 16 І, прийшовши до Йосифа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи: 17 Так скажіть Йосифові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосиф розплакався, коли вони йому це говорили. 18 А вони підійшли до нього, та й сказали: Ось ми — твої раби. 19 Та Йосиф до них промовив: Не бійтеся, адже я — Божий. 20 Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ. 21 І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.
22 І жив Йосиф у Єгипті, — він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосиф сто десять років. 23 І побачив Йосиф Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосифа. 24 І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідає вас і виведе вас із цієї землі в землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову. 25 І Йосиф взяв із синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, — а Він неодмінно відвідає, — то заберете звідси й мої кості із собою. 26 Йосиф помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.