Молитва Аввакума
1 Молитва пророка Аввакума для мінорного співу.
2 Господи, я почув вістку про Тебе, і мені стало страшно! Господи, оживи Свою справу за наших днів! У наші роки яви Себе і в гніві Своїм згадай про милосердя!
3 Бог йде від Темана, Святий – від гори Паран . Музична пауза .
Небеса покриті Його величчю, а Його славою наповнена земля.
4 Сяйво від Нього, як сонячне світло, а з Його рук виходять промені, – там таємниця Його сили.
5 Перед Ним йде моровиця, а слідом за Ним – палаючий вогонь .
6 Він ступає, – і трясеться земля. Він подивиться, – і тремтять народи. Віковічні гори розколюються, а відвічні пагорби западають (провалюються ), – Його дороги споконвічні.
7 Я бачив горе в ефіопських поселеннях. Тремтять у розгубленості мідіянські намети.
8 Але хіба гніваєшся Ти, Господи, на ріки? Хіба на водні потоки чи на море Твоє обурення, що сідаєш Ти на Своїх коней, і на Твої колісниці спасіння?
9 Ти підняв Свій лук, давши стрілам клятвений наказ. Музична пауза.
Ти розсік землю ріками.
10 Побачивши Тебе, захитались гори, ринули води потопу, подала свій голос безодня, високо піднімаючи свої руки (хвилі ).
11 При сяйві Твоїх блискавичних стріл, – при світлі Твого сяючого списа сонце й місяць застигли на місці.
12 У Своєму гніві ступаєш по землі, – в обуренні караєш народи.
13 Ти вирушаєш на порятунок Свого народу, щоб спасти Свого Помазаника. Ти розтрощив голову нечестивого дому, оголивши його з ніг до голови. Музична пауза .
14 Ти прошив голови його можновладців їхніми ж списами, коли вони примчали, як ураган, і вже готувались нас розпорошити, – таємно радіючи, вони були вже готові таємно проковтнути убогого.
15 Твоїми кіньми Ти топчеш море, здіймаючи шумовиння великих вод.
16 Я почув, і затремтіло моє нутро під час цієї вістки, задрижали мої губи, – біль пройняв мої кості, й почали підкошуватись піді мною мої ноги. Але я повинен залишатись спокійним, очікуючи дня скорботи, який прийде на народ, котрий чинить для нас утиски.
17 Тому хоч би не розцвіла смоківниця й не було врожаю на виноградній лозі; хоча б не вродило оливкове дерево й не було врожаю в полі; хоч би не стало овець у кошарі та скотини в стайнях, –
18 то й тоді радітиму в Господі, веселитимусь у Бозі мого спасіння!
19 Адже Владика Господь – моя сила! Він зробить мої ноги, як у лані, і на верховини мене поведе!
(Диригентові хору в супроводі струнних інструментів ).
1 Молитва пророка Аввакума з піснею. 2 Господи, я почув чутку про Тебе, і я злякався, я пізнав Твої діла, і я жахнувся. Посеред двох тварин будеш пізнаний, коли наблизяться роки, будеш пізнаний, коли прийде час, покажешся, коли затривожиться моя душа в гніві, згадаєш милосердя. 3 Бог прийде з Темана, і Святий — з гори лісистої тіні.
(Музична пауза). Небо покрила Його чеснота, і земля, сповнена Його хвали. 4 І Його ясність буде як світло, роги в Його руках, і Він поставив сильну любов Своєї сили. 5 Перед Його обличчям піде слово, і вийде, Його ноги у взутті. 6 Він став, і затряслася земля. Він поглянув, і народи розтанули. І гори були розбиті силою, розтанули вічні пагорби 7 Його вічною ходою. Через труди я побачив. Поселення ефіопів. Злякаються і шатра землі Мадіяма. 8 Не на ріки розгніваєшся, Господи, хіба на ріках Твій гнів чи на море Твій порив? Адже Ти сядеш на Своїх коней, і Твоя їзда верхи — спасіння. 9 Натягаючи, натягнеш Свій лук над скіпетрами, — говорить Господь.(Музична пауза). Земля річок буде розірвана. 10 Тебе побачать і терпітимуть муки народи, Ти розсіваєш біг води. Безодня видала свій голос, висота — свої появи. 11 Сонце піднялося, і місяць став на своєму місці. Твої стріли підуть як світло, як світло поблискування Твоєї зброї. 12 Погрозою зменшиш землю і страхом зведеш народи. 13 Ти вийшов на спасіння Твого народу, щоб спасти Твоїх помазаників. Ти кинув смерть на голови беззаконних, Ти підняв кайдани на їхні шиї.(Музична пауза).14 Ти в жаху відрубав голови сильних, вони в ньому захитаються. Вони відкриють свої вуздечки, вони , як бідний, що потай їсть. 15 І Ти навів на море Твоїх коней, що колотять велику воду.
16 Я спостерігав, і моє нутро злякалося голосу молитви моїх губ, і тремтіння ввійшло в мої кості, а піді мною затривожився мій стан. Я спочину в дні скорботи, щоб піти до народу мого поселення. 17 Тому що смоківниця не принесе плоду, і не буде врожаю у винограднику; введе в оману витвір оливкового дерева, і рівнини не зродять їжі; не стало овець через брак поживи й не буде волів при яслах, 18 а я веселитимуся в Господі, радітиму в Бозі, моєму Спасителеві. 19 Господь Бог — моя сила, і Він поставить мої ноги на завершення . На високе Він мене підняв, щоб я переміг Його піснею.