Ангел Господній в Бохімі
1 Господній ангел прийшов з Ґілґала в Бохім, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і впровадив вас у край, про який присягався вашим прабатькам! Тоді Я сказав: Не порушу Мого Заповіту з вами повік.
2 Але й ви не повинні укладати Заповіт з мешканцями цього краю, а навпаки, маєте зруйнувати їхні жертовники! Проте ви Мене не послухали. Чому ж ви так учинили?
3 Тому і Я вирішив: Не проганятиму їх від вас! Вони будуть вашими ворогами, а їхні боги стануть для вас пасткою!
4 Коли Господній ангел промовив ці слова до всіх Ізраїльтян, сталось таке, що народ почав уголос плакати.
5 Тому й назвали ту місцевість Бохім (ті, що плачуть ). Там вони принесли Господу жертви.
6 Як же Ісус відпустив народ, і всі Ізраїльтяни розійшлись у свої наділи, аби оволодіти краєм,
7 то народ служив Господу в усі дні життя Ісуса й пізніше, поки були живі старійшини, що пережили Ісуса й були очевидцями великих Господніх звершень, які Він учинив для Ізраїлю.
Смерть і поховання Ісуса Навина
8 Але Господній слуга, Ісус Навин, у віці ста десяти років помер.
9 Його поховали у межах його спадщини, – в Тімнат-Хересі, на Єфремовому плоскогір’ї, що на північ від гори Ґааш.
Ізраїльтяни починають чинити зло перед Господом
10 А коли все те покоління приєдналось до своїх прабатьків, а після них постало інше покоління, що не знало Господа, ані величних звершень, які Він учинив для Ізраїлю,
11 то Ізраїльтяни почали чинити зло перед Господом та служити Ваалам.
12 Вони залишили Господа, Бога своїх прабатьків, Який вивів їх з єгипетського краю, і пішли за іншими богами, – за богами навколишніх народів. Вони поклонялися їм, викликаючи тим Господній гнів.
13 Свого Господа вони залишили, а служили Ваалу та Астарті.
14 Тому Господній гнів запалав на Ізраїль, і Він віддав їх у руки злочинців, які їх грабували, – віддав їх у руки їхніх ворогів, які були довкола, так що вони вже не змогли встояти перед своїми ворогами.
15 В усьому, що б вони не розпочинали, Господня рука була їм на зло, – як і попереджав Господь, та як Господь їм присягався. І стало їм дуже важко.
Господь запроваджує суддів
16 Тоді Господь почав запроваджувати поміж ними суддів, котрі їх рятували від рук їхніх грабіжників.
17 Але ж вони, чинячи розпусту з чужими богами, не слухались і своїх суддів. Поклоняючись їм, вони швидко зійшли з правдивої дороги, якою йшли їхні прабатьки, котрі дотримувались Господніх Заповідей! Вони не діяли за їхнім прикладом…
18 Коли Господь висував з-посеред них суддів, то з тими суддями перебував і Господь. Він рятував їх з рук їхніх ворогів протягом усього життя судді, адже Господь співчував їм, оскільки чув їхні стогони, коли ті (вороги ) пригноблювали та мучили їх.
19 Але щойно суддя помирав, вони знову впадали в розпусту, витворяючи гірше від своїх батьків; слідуючи за іншими богами, вони їм служили й поклонялися їм, не залишаючи ні своїх поганих звичок, ні своєї злочинної поведінки.
20 Тому знову запалювався Господній гнів на Ізраїль. Він говорив: Оскільки цей народ порушив Мій Заповіт, який Я уклав з їхніми прабатьками, й він не слухається Мого голосу,
21 тому Я більше не проганятиму з-перед них жодного з тих народів, які залишив Ісус ще до своєї смерті,
22 аби ще раз пересвідчитись через них щодо Ізраїлю, – чи вони будуть дотримуватись Господньої дороги, й ходитимуть нею, як дотримувались їхні прабатьки, чи зійдуть з неї.
23 Ось чому Господь залишив деякі народи, не проганяючи їх зразу, й не віддав їх у руки Ісуса.
1 Господній ангел пішов з Ґалґала до Ридання, до Ветилю і до дому Ізраїля, і сказав їм: Господь, Господь вивів вас із Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся вашим батькам, що дасть її вам! Я і сказав вам: Не знищу Мого завіту, який уклав з вами, до віку. 2 Тож ви не складатимете завіту з тими, хто живе на цій землі, та їхнім богам не будете поклонятися, але знищите їхні різьблення і розіб’єте їхні жертовники! Ви ж не послухалися Мого голосу. Оскільки ви це вчинили, 3 то Я сказав: Не продовжуватиму переселяти народ, про який сказав Я, що винищу їх з-перед вашого обличчя! І вони будуть вам на страждання, а їхні боги будуть вам на спотикання. 4 І сталося, коли Господній ангел сказав ці слова до всього Ізраїля, то народ здійняв свій голос і заплакав. 5 Через це дано назву тому місцю — Ридання. І там вони принесли жертву Господу.
6 Ісус відіслав народ, і кожний з ізраїльських синів пішов до свого дому і до свого спадку, щоб успадкувати землю. 7 І народ служив Господу всі дні Ісуса і всі дні старійшин, які довго жили з Ісусом, які пізнали кожне велике Господнє діяння, яке Він зробив для Ізраїля. 8 І помер Ісус, Господній раб, син Навина, у стодесятилітньому віці. 9 Його поховали на горі його спадку в Тамнатарі, на горі Єфрема, на північ від гори Ґааси. 10 І весь той рід приєднався до їхніх батьків, а після них постало наступне покоління, — вони не знали Господа і діло, яке Він звершив для Ізраїля. 11 Тож ізраїльські сини чинили зло перед Господом, і служили Ваалам. 12 Вони залишили Господа, Бога їхніх батьків, Який вивів їх із єгипетської землі, і пішли за іншими богами, за богами народів, які довкола них. Вони поклонялися їм і викликали гнів Господа, 13 вони залишили Господа і служили Ваалові та астартам. 14 І Господь запалав гнівом на Ізраїля і віддав їх у руки грабіжників, і пограбували їх. І віддав їх у руки їхніх ворогів, які довкола, і вони не змогли встояти перед обличчям своїх ворогів 15 в усьому, у чому чинили зло. І Господня рука була їм на зло, — як і сказав Господь, і як поклявся Господь, Він дуже їх пригнобив.
16 Тоді Господь підняв їм суддів, і спас їх з руки тих, хто їх грабував. 17 Та вони не слухалися своїх суддів, бо зраджували з іншими богами, поклонялися їм і розгнівили Господа. Вони швидко звернули з дороги, по якій ішли їхні батьки, щоби слухатися Господніх заповідей, — не чинили так. 18 І коли Господь піднімав їм суддів, то Господь був із суддею і спасав їх з руки їхніх ворогів усі дні судді, бо Господь був зворушений їхнім стогоном перед обличчям тих, які їх грабували і чинили їм зло.
19 І ставалося, що коли помирав суддя, то вони поверталися і знову псувалися більше від їхніх батьків, щоб ходити за їхніми богами, аби служити їм і поклонятися їм. Не позбулися своїх звичок і не відступили від своєї злої дороги. 20 І запалав гнівом Господь на Ізраїля, і сказав: Оскільки цей народ залишив Мій завіт, який Я заповів їхнім батькам, і вони не слухалися Мого голосу, 21 то Я не буду більше виганяти з-перед них жодного з народів, які залишив Ісус, — і залишив їх , 22 щоб випробувати ними Ізраїля, чи дотримуватимуться Господньої дороги, аби ходити нею, як дотримувалися їхні батьки, чи ні. 23 Тож Господь залишив ці народи, щоб не вигнати їх швидко, і не віддав їх у руки Ісуса.