Дружини для веніямінців
1 Ще в Міцпі Ізраїльські воїни заприсяглися, сказавши: Жоден з нас не видасть своєї дочки заміж за веніямінця!
2 Тепер же народ прийшов до Божого Дому в Бетелі. Там вони перебували перед Богом аж до вечора; вони сиділи, голосно ридали й гірко плакали,
3 говорячи: Чому, Господи, Боже Ізраїлю, це трапилось в Ізраїлі, що сьогодні не стало в Ізраїлі одного племені?
4 Тому, вставши на другий день зранку, народ збудував там жертовник. Вони принесли жертви всепалення та мирні (подячні ) жертви.
5 Потім Ізраїльтяни почали питати: Хто з-поміж усіх Ізраїльських племен не прийшов тоді на зібрання до Господа? Адже на ньому була прийнята поважна (урочиста ) присяга щодо кожного, хто не прийшов до Господа в Міцпу, а саме: Він неодмінно має померти!
6 Ізраїльтяни жалкували про те, що сталось з племенем Веніяміна, їхнім братом, бідкаючись: Нині в Ізраїлі втрачено одне плем’я.
7 Але, що маємо вчинити тепер з тими, котрі залишилися, аби вони мали дружин? Адже ми присягнулись Господом, що не віддамо за них заміж наших дочок!
8 Після цього запитали: Чи часом не було когось серед ізраїльських племен, хто тоді не прийшов до Господа в Міцпу? Тож виявилось, що ніхто не прийшов на збори з Явеша Гілеадського.
9 І коли тоді робили перегляд народу, то з Явеша Гілеадського, справді, не було жодного чоловіка.
10 Тож громада послала туди дванадцять тисяч озброєних чоловіків-воїнів з особливим наказом: Йдіть і знищіть мечем усіх мешканців Явеша Гілеадського, включно з жінками й дітьми!
11 Але при цьому маєте зробити ось що: Кожного чоловіка і кожну жінку, котра мала інтимні (сексуальні) стосунки з чоловіком, учиніть закляттям, тобто знищіть.
12 Таким чином знайшлося серед мешканців Явеша Гілеадського, чотириста незайманих дівчат, котрі не мали інтимних стосунків з чоловіками. Цих привели в табір у Шіло, що в ханаанському краю.
13 Після цього вся громада послала людей для переговорів з веніямінцями, котрі ховались в ущелинах скелі Ріммона, й проголосила їм мир.
14 Коли веніямінці повернулися, їм дали за дружин дівчат, котрі залишились живими, з мешканців Явеша Гілеадського. Проте їх виявилось недостатньо для всіх .
15 Народ жалкував за веніямінцями, оскільки Господь учинив розрив серед Ізраїльських племен.
16 Тоді старійшини громади бідкались: Що маємо зробити з рештою тих, хто залишився, аби вони мали жінок? Адже у веніямінців знищені всі жінки?!
17 Вони говорили: Як можна було би врятувати залишок Веніяміна, аби не було цілковито знищене одне з племен у Ізраїлі?
18 Адже ми не можемо дати їм за дружин наших дочок, оскільки Ізраїльтяни присягнулись такими словами: Буде проклятий той, хто дасть дочку за дружину веніямінцеві.
19 Тому вирішили: Як відомо, щороку відбувається Господнє свято в Шіло, що знаходиться на північ від Бетеля і на схід від дороги, що провадить з Бетеля до Сихема, та південніше Левони.
20 Тож вони звернулись до веніямінців зі словами: Йдіть і зробіть засідку у виноградниках,
21 та спостерігайте. Щойно дівчата із Шіло вийдуть, аби потанцювати в хороводі, ви повискакуйте з виноградників, і кожен нехай вхопить собі дружину з дівчат із Шіло, і повертайтесь у край веніямінців.
22 І коли пізніше прийдуть до нас їхні батьки, чи їхні брати, скаржитись на вас, то ми їм скажемо: Змилуйтесь над ними заради нас, адже ніхто з них не взяв собі дружини під час війни; так само й ви не дали дружин, щоб не бути винуватими.
23 Тому й веніямінці були змушені так учинити, взявши собі стільки дружин, скільки було їм потрібно, серед танцюристок, яких удалось захопити. Після цього вони повернулись у свої наділи, аби відбудовувати міста й оселятися в них.
24 Після цього Ізраїльтяни також звідти розійшлись, – кожен до свого племені й до своєї родини. Отже, всі звідти розійшлись до своїх успадкованих наділів.
25 Того часу не було в Ізраїлі царя, тому кожен робив те, що йому здавалось правильним.
1 У Масифі кожен ізраїльський муж поклявся, кажучи: Жоден з нас не дасть Веніамінові свою дочку за жінку! 2 І прийшов увесь народ до Масифи і Ветиля, і перебували там аж до вечора перед Богом, вони підвищили свій голос, заплакали великим плачем 3 і сказали: Навіщо, Господи, Боже Ізраїля, сталося це сьогодні в Ізраїлі, коли ми недорахувалися одного племені в Ізраїлі? 4 І сталося на другий день, що піднявся народ, вони збудували там жертовника і принесли всепалення спасіння. 5 І сказали ізраїльські сини: Хто той, котрий з-поміж усіх ізраїльських племен не прийшов на збір до Господа? Бо велика клятва була на тому, хто не приходив до Господа до Масифи, заклинаючи: Такий неодмінно помре ! 6 І потішили себе ізраїльські сини за Веніаміном, своїм братом, і говорили: Сьогодні втрачено одне плем’я з Ізраїля. 7 Що вчинимо тим, які залишилися, стосовно жінок? Ми ж поклялися Господу, не давати їм з наших дочок за жінок!
8 І сказали: Яке одне з ізраїльських племен, що не прийшло до Господа, до Масифи? І ось в табір на збір не прийшов муж з Явіса ґалаадського. 9 Порахували народ, і ось там немає мужа з тих, які жили в Явісі ґалаадському. 10 І послала туди громада дванадцять тисяч мужів з боєздатних синів, і дали їм вказівку, вимагаючи: Підіть і повбивайте всіх, хто живе в Явісі ґалаадському вістрям меча — жінок і народ! 11 Ось ця вимога, яку ви виконаєте: Кожного із чоловічої статі й кожну жінку, яка пізнала чоловіка в постелі, вигубите! 12 І знайшли з тих, які жили в Явісі ґалаадському, чотириста дівчат — дівиць, які не пізнали чоловіка в постелі, і привели їх у табір до Силома, що є в Ханаанській землі.
13 І вся громада послала до нащадків Веніаміна, які на скелі Реммона, і переговорили з ними , і закликали їх до миру. 14 І в той час Веніамін повернувся до ізраїльських синів, і їм дали жінок, які були з жінок Явіса ґалаадського. І таким чином вгодили їм.
15 І народ потішився Веніаміном, бо Господь зробив розрив між ізраїльськими племенами. 16 І старійшини громади сказали: Що зробимо для тих, хто залишився, стосовно жінок? Адже з племені Веніаміна вигубили кожну жінку. 17 Нехай буде збережений спадок Веніамінові, — сказали вони, — і хай не загине ціле плем’я Ізраїля! 18 Та ми не зможемо дати їм жінок з наших дочок, бо ми, ізраїльські сини, поклялися, кажучи: Проклятий, хто дасть жінку Веніамінові! 19 Та в Силомі, — сказали вони, — щороку відбувається свято для Господа, яке є на півночі Ветиля, на сході сонця по дорозі, що йде з Ветиля до Сікімів і з півдня левонського Лівану. 20 Тож вони дали вказівку синам Веніаміна, кажучи: Підіть і засядьте у виноградниках, 21 і будете спостерігати. Як тільки побачите, що дочки тих, хто живе в Силомі, вийдуть танцювати в Силомі в хороводах, то вийдете з виноградників, і кожен захопить собі жінку з дочок Силома, і повернетеся в землю Веніаміна. 22 І коли буде, що прийдуть їхні батьки чи їхні брати судитися з вами, то ми скажемо їм: Змилосердьтеся над ними, адже не кожний одержав собі жінку у війні, бо ви не дали їм, в часі провинилися ви! 23 І сини Веніаміна вчинили так, і взяли жінок відповідно до їхньої кількості з танцюристок, яких захопили, відійшли і повернулися до свого спадку, збудували собі міста і поселилися в них. 24 І пішли звідти ізраїльські сини в той час, кожний до свого племені й до свого роду, і пішли туди, кожний до свого спадку.
25 У ті дні не було царя в Ізраїлі, кожний муж чинив те, що здавалося правильним в його очах.