Переможна пісня Девори та Барака
1 Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:
2 За те, що в Ізраїлі постають вожді , й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте Господа!
3 Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму Господу, я вихвалятиму Господа, Бога Ізраїлю!
4 Господи, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.
5 Гори плавились від присутності Господа, – як отой Сінай перед Господом, Богом Ізраїлю.
6 За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.
7 Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!
8 Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!
9 Серце моє – з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, – благословіте Господа!
10 Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то
11 голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, – скрізь сповіщайте про благодіяння Господні; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього Господній народ подався до своїх брам.
12 Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй своїх бранців, Авіноамів сину!
13 Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, – Господній народ пішов зі мною проти витязів!
14 Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.
15 З Деворою можновладці племені Іссахара, – нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…
16 Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, – хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима – великі вагання…
17 Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.
18 І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.
19 Прийшли царі, й почалась битва, – ханаанські царі запекло воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…
20 Навіть небесні зорі вступили у битву, – зі своїх орбіт воювали з Сісерою;
21 потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!
22 Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, – від швидкої їзди їхніх вершників!
23 Прокляніть Мероз , – сказав Господній ангел, – неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу Господу! Не прийшли допомогти Господу в боротьбі з ворожими воїнами!
24 Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, – серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.
25 Він попросив води, а вона дала молока, – у чаші витязів піднесла йому вершки.
26 Свою ліву руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, – наскрізь пробила його скроню.
27 Він звалився до її ніг, – впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і помер…
28 Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина ) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?
29 Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, – та й вона сама себе потішає:
30 Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, – різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі – по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати довкола шиї…
31 Такий кінець усіх Твоїх ворогів, Господи! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.
1 І Девора та Варак, син Авінеема, заспівали в той день, і вона виголосила: 2 Коли постали вожді в Ізраїлі, — у виборі народу благословіть Господа! 3 Послухайте, царі, послухайте, сильні сатрапи! Я співатиму Господу, заспіваю Богові Ізраїля. 4 Господи, при Твоєму виході із Сиїра, коли підводився Ти з поля Едома, земля затремтіла, небо засмутилося, і хмари крапали водою. 5 Гори порушилися в присутності Господа, — цей Синай в присутності Господа, Бога Ізраїля. 6 У дні Самеґара, сина Аната, у дні Яіли забракло царів і пішли протоптаними стежками, пішли покрученими шляхами. 7 Не стало порадника в Ізраїлі, не стало, аж доки не постала Девора, бо постала матір в Ізраїлі! 8 Забажали нових богів, як хліб ячмінний, чи побачу захист від списів у сорока тисячах. 9 Серце моє — в заповіданому Ізраїлеві. Сильні народу, благословіть Господа!
10 Ви, які сидите на ослах, які сидите на колісницях, 11 проголошуйте голосом тих, хто повертається, між тими, які веселяться! Там віддадуть справедливість Господу. Праведні отримали міць в Ізраїлі. Тоді Господній народ спустився до своїх міст. 12 Підіймись, підіймись, Деворо! Збуди десятки тисяч в народі! Підіймись, підіймись, говори в пісні! Устань, зміцнюючись, Вараче, — зміцни, Деворо, Варака! Захопи в полон твоїх бранців, сину Авінеема! 13 Коли зміцніла його сила? Господи, приборкай мені сильніших за мене. 14 Народ Єфрема нехай помститься їм у долині свого брата Веніаміна серед Твоїх народів. З мене, Махіра, вийшли допитливі, а із Завулона Господь воює за мене між сильними, які звідти, спроможного вести скіпетром. 15 В Іссахарі з Деворою послав своїх піших у долину. Навіщо ти живеш посеред губ? Простягнув ноги свої? У поділах Рувима — великі пошуки серця. 16 Навіщо мені сидіти між масфатемцями, щоб вислуховувати свистіння тих, які встають? Щоб перейти до того, що Рувима, великі пошуки серця. 17 Ґалаад отаборився на другому боці Йордану, і навіщо Дан живе в кораблях? Асир поселився біля берега морів і отаборився на його берегах. 18 Завулон — народ, який зганьбив свою душу до смерті, та Нефталим на висоті поля. 19 Прийшли царі й стали до бою, тоді воювали царі Ханаана в Тенаху біля води Маґедда, багато срібла вони не взяли. 20 З неба воювали зорі, зі свого чину воювали із Сісарою. 21 Потік Кісон викинув їх, потік кадимімський, потік Кісон. Потопче їх моя сильна душа. 22 Тоді відрубали копита коневі, тупотіння його сильних. 23 Прокляніть Марозу, — сказав Господній ангел, — прокляттям прокляніть тих, хто живе в ній, бо не пішли на допомогу Господу! Наш помічник — Господь — у сильних бійцях.
24 Нехай благословенна буде з жінок Яіла, дружина Хавера, кінейця, з-поміж жінок у наметах нехай буде благословенна. 25 Води він попросив у неї, і дала йому молока, у посудині сильних піднесла масло. 26 Свою ліву руку простягнула до кілка, праву свою — до робочої киянки, і вбитий був Сісара! Вона зранила його голову, розбила і пробила його скроню. 27 Між її стопами, схилившись, він упав, — заснув поміж її ніг. Де прихилив свою голову , там нещасний і поліг.
28 Через вікно гляділа матір Сісари, через решітку вдивляючись за тими, які були із Сісарою. Чому забарилася прибути його колісниця? Чому затрималися стопи його колісниць? 29 Мудрі її провідні жінки відповідали їй, і вона давала відповідь собі словами: 30 Хіба ж не знайдуть його, як він ділить здобич? Як приємне чинить приятелям — на голову сильного; здобич кольорова Сісарі, — розфарбована різнокольорова здобич, різнобарвно розфарбована здобич довкола його шиї… 31 Так, Господи, хай загинуть усі Твої вороги, а ті, хто Його любить, будуть наче схід сонця в його силах.
І земля мала спокій сорок років.