Божа обітниця про визволення та відновлення Ізраїля та Юди
1 Слово, яке було до Єремії від Господа такого змісту:
2 Так говорить Господь, Бог Ізраїлю, наказуючи: Запиши всі слова, які Я тобі говорив, у сувій.
3 Адже надходить час, – говорить Господь, – коли Я поверну з полону Мій народ, Ізраїль і Юдею, – це запевнення Господа, – і приведу їх до краю, який Я дав ще їхнім батькам, і вони ним володітимуть.
4 А ось слова, які Господь сказав щодо Ізраїлю та Юдеї:
5 Так говорить Господь: Ми чуємо зойки страху. Немає миру.
6 Розпитайте і подумайте: Чи мужчина може народити? Чому ж Я бачу руки кожного чоловіка на його крижах, наче в породіллі, і з поблідлими обличчями?
7 Горе! Адже це великий день, і подібного йому немає. Це час страждань Якова, але він буде від них врятований!
8 Того дня, – говорить Господь Саваот, – Я зламаю ярмо на вашій шиї й розіб’ю ваші кайдани, так що ви перестанете служити чужинцям.
9 Тоді ви почнете служити Господу, своєму Богові, й своєму цареві, нащадку Давида, якого Я поставлю для них.
10 Тож, Якове, мій слуго, не бійся, – говорить Господь, – і не жахайся Ізраїлю! Адже Я врятую тебе в далекому краю, – поверну твоїх нащадків з країни їхнього поневолення. Повернеться Яків й житиме в спокої і в безпеці, бо вже ніхто його не лякатиме.
11 Тому що Я з тобою, – говорить Господь, – щоб тебе спасати. Я знищу всі народи, серед яких Я тебе розпорошив. Але тебе Я не вигублю; Я лише покараю тебе, як вимагає справедливість, і непокараним не залишу.
12 Так говорить Господь: Невиліковна твоя рана, тяжка твоя недуга, дочко Сіону,
13 нікому заступитись за тебе на суді, – немає ліків, які позбавили би тебе хвороби.
14 Усі твої коханці забули про тебе й не цікавляться тобою, тому що Я тебе поранив ударами ворога, – його суворим покаранням, за численні твої провини й безліч твоїх гріхів.
15 Навіщо ти нарікаєш на свої рани, – на свій невпинний біль? За численні твої провини й безліч твоїх гріхів Я це тобі учинив!
16 Проте ті, котрі тебе пожирають, самі будуть пожерті, і хто тебе пригноблював, – усі вони підуть у неволю. Всі твої грабіжники будуть пограбовані, а ті, для кого ти стала здобиччю, самі стануть здобиччю.
17 Тобі ж, дочко Сіону, Я принесу зцілення і вилікую тебе від твоїх ран, – запевняє Господь, – хоч тебе прозвали відкинутою, про яку ніхто вже ніколи не подбає.
18 Так говорить Господь: Ось Я поверну з неволі намети Якова й виявлю милосердя до його поселень. Місто також буде відбудоване на його пагорбі, – підійметься і царський палац на належному для нього місці.
19 І полине звідти пісня хвали й подяки, а також вигуки тих, що веселяться. Я намножу їх так, що їх не буде менше. Я звеличу їх, і ніхто їх не зневажатиме.
20 Їхні сини стануть такими, як у давні часи, а їхня громада утвердиться переді Мною. Що ж до їхніх гнобителів, то Я відплачу їм Сам.
21 Можновладці їхні (Ізраїлю ) походитимуть від них, як і їхній володар вийде з їх народу. Я наближу його до Себе , й він наблизиться до Мене. Бо хто наважився б сам, за своєю волею, наблизитись до Мене? – питає Господь.
22 Тоді ви знову станете Моїм народом, а Я буду вашим Богом.
23 Ось знявся Господній буревій великого гніву, – ураган клубочиться над головами нечестивих і не припиняється.
24 Не згасне полум’я Господнього обурення, аж доки не завершить, і доки Він не виконає задумів Свого серця. Все це належним чином зрозумієте в останні дні.
1 (8) До Ідумеї так говорить Господь: Немає більше мудрості в Темані, пропала рада в мудрих, відійшла їхня мудрість, 2 (9) обманене їхнє обличчя. Копайте глибше для помешкання, ви, що живете в Дедані, бо тяжке він зробив. Я навів на нього в час, в який Я його відвідав. 3 (10) Бо прийшли збирачі винограду, які не залишать тобі останку. Як злодії вночі, вони накладуть свою руку. 4 (11) Адже Я скинув Ісава, відкрив їхнє скрите, не можуть сховатися. Загинули під рукою свого брата і свого сусіда, і не буде, 5 (12) щоб залишався твій сирота, щоби жив, і вдови на Мене поклали надію. 6 (13) Бо так говорить Господь: Для яких не було закону пити чашу, вони випили. І ти таки не залишишся безкарним . 7 (14) Адже Я поклявся Собою, — говорить Господь, — бо непрохідною, зневаженою і проклятою землею будеш посеред нього, і всі її міста будуть пусті навіки.
8 (15) Я почув чутку від Господа, і послав послів до народів: Зберіться і станьте проти неї, підніміться на війну. 9 (16) Малим поставив Я тебе в народах, зненавидженим у людях. 10 (17) Твоя забава тебе наздогнала, розгнузданість твого серця розбила щілини каміння, захопила силу високого пагорба. Хоча він підняв своє гніздо вгору, як орел, та звідти тебе Я скину. 11 (18) І Ідумея буде непрохідною, кожний, хто нею проходить засичить. 12 (19) Так як знищено Содом, Гоморру та її околиці, — сказав Господь Вседержитель, — там людина не осяде, і там не оселиться людський син. 13 (20) Ось він вийде, як лев з-посеред Йордану на місце Етана, бо швидко помщуся їм за неї. І над нею наставите молодь. Бо хто такий, як Я? І хто Мені протистоятиме? І хто цей пастир, який стане перед Моїм обличчям?
14 (21) Через це послухайте Господню пораду, яку Він дав проти Ідумеї, і Його задум, який Він замислив проти тих, що живуть у Темані: Хіба не зметені будуть найменші з овець, хіба не стане в неї непрохідним їхнє поселення. 15 (22) Адже земля налякалася від звуку їхнього падіння, і вони зачули крик у морі Суф. 16 (23) Ось погляне, як лев, і простягне крила над його твердинями. І в той день серце сильних Ідумеї буде, як серце жінки, що терпить болі народження.
49
(30)
17 Синам Аммона. Так сказав Господь: Хіба немає синів в Ізраїлі, чи немає в них спадкоємця? Чому Мелхол захопив Ґалаад, і їхній народ поселився в їхніх містах? 18 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і в Равваті дам почути воєнний заколот, і стануть непрохідною землею та на знищення, і його жертовники будуть спалені вогнем, й Ізраїль візьме свою владу. 19 Закричи, Есевоне, бо знищено Ґай. Закричіть, дочки Раввата, підв’яжіться мішковиною і плачте, бо Мелхол піде у відселення — його священики і його володарі разом. 20 Чому радієш рівнинами, нещасна дочко, що надієшся на свої скарби, чому говориш: Хто на мене найде? 21 Ось Я несу на тебе страх з усієї твоєї околиці, — сказав Господь, — і розсієтеся кожний перед своїм обличчям, і не буде того, хто збирає.
49
(30)
23 (6) Кидарові, цариці двору, яку побив Навуходоносор, цар Вавилону. Так сказав Господь: Устаньте і підіть на Кидар, і наповніть синів Кедему страхом. 24 (7) Їхні шатра і їхні вівці будуть забрані, їхній одяг і весь їхній посуд та їхніх ослів собі заберуть. І накличте на них знищення довкола. 25 (8) Швидко втікайте, викопайте копанки на помешкання, ви, що сидите у дворі, бо проти вас зробив цар Вавилону раду і замислив проти вас задум. 26 (9) Устань і піди проти народу, що безпечно сидить у спокої, в яких немає дверей, ані замків, ані засувів, самі мешкають. 27 (10) І їхні верблюди будуть на пограбування, і безліч їхньої худоби — на знищення. І розвію їх усяким духом, обстриженими перед їхнім обличчям, з усякого іншого їхнього боку викличу їхню втечу, — сказав Господь. 28 (11) І двір буде на поселення горобців і непрохідним навіки, там людина не поселиться, і там не замешкає син, що народиться.
49
(30)
29 (12) Для Дамаску. Застидався Імат і Арфад, бо почули погану чутку. Жахнулися, розлютилися, не можуть спочити. 30 (13) Став слабким Дамаск, повернувся до втечі, його охопило тремтіння. 31 (14) Як він не залишив хвалене місто, оселю, яку Я полюбив? 32 (15) Через це впаде молодь на твоїх рівнинах, і всі твої військові мужі впадуть, — говорить Господь. 33 (16) І запалю вогонь у мурі Дамаску, і він пожере дороги сина Адера.