1 У той час, – говорить Господь, – Я буду Богом усіх племен Ізраїлю, а вони будуть Моїм народом.
2 Бо так говорить Господь: Народ, врятований від меча, знайде милість у пустелі, – Ізраїль прямує до свого спочинку.
3 Здалеку з’явився мені Господь і сказав : Я полюбив тебе вічною любов’ю, тому Я і виявляю тобі милосердя.
4 Я знову тебе відбудую, – і ти будеш відновлена, Ізраїльська діво! Ти знову візьмеш свої бубни й виступатимеш у веселому хороводі.
5 Ти знову насаджуватимеш виноградники на схилах самарійських гір, – будеш розводити сади й сама споживатимеш вирощені плоди .
6 Адже настане день, коли вартові волатимуть на Єфремовій горі: Вставайте й підіймемось на Сіон, – до Господа, нашого Бога!
7 Адже так говорить Господь: Нехай лунають радісні співи про Якова, – вигукуйте про головного з-посеред народів, голосно співайте пісню хвали, волаючи: Господи, спаси Свій народ, залишок Ізраїлю!
8 Я їх приведу з північного краю, а також позбираю їх з усіх країв землі, – не залишу з них ні кривих, ні сліпих, ні породіль, ні вагітних, – всі вони у великій кількості повернуться сюди.
9 З плачем вони вийдуть, – а Я, потішаючи, попроваджу їх до водних потоків рівною дорогою, на якій вони не спотикатимуться. Адже Я – Отець Ізраїлю, і Єфрем – Мій первородний!
10 Слухайте Господнє слово, народи, й сповіщайте його на далеких островах, говорячи: Той, Хто розпорошив Ізраїль, знову збере його й стерегтиме його так, як пастир своє стадо.
11 Адже Господь викупив Якова, врятувавши його з рук сильнішого за нього.
12 Вони прийдуть, і веселитимуться на узгір’ї Сіону. Всі сяятимуть від радості, користуючись Господнім добробутом: пшеницею, вином, олією, телятами та ягнятами. Їхнє життя буде, немов напоєний вологою сад, – а про колишні страждання забудуть.
13 Радісно кружлятимуть у хороводі дівчата, а разом з ними юнаки та літні люди. Я оберну їхній смуток на радість, потішу й розвеселю їх, – а горе забудеться.
14 Я напою душу священиків достатком, – Мій народ насититься Моїми благами, – така обітниця Господа.
15 Так говорить Господь: У Рамі лунають звуки голосіння та гіркого ридання, – Рахиль оплакує своїх дітей. Вона відмовляється від розради через долю своїх дітей, бо їх вже немає.
16 Так говорить Господь: Перестань голосити, нехай твої очі не проливають сліз, – адже будеш мати нагороду за свій труд, – говорить Господь, – вони повернуться з ворожого краю.
17 Є для тебе надія на майбутнє, – говорить Господь, – діти повернуться у свої кордони.
18 Я неодмінно почую Єфрема, що голосить: Ти мене покарав, і я прийняв цю кару, наче не привчений до ярма віл. Поверни мене, і я навернуся, бо Ти – Господь, мій Бог!
19 Адже після моїх поневірянь, я покаявся, – після того, як я отямився, то вдарив себе по стегні . Отже, я засоромлений і принижений, оскільки несу ганьбу моєї юності.
20 Хіба Єфрем не дорогий для Мене син? Хіба він не люба Мені дитина? Як би часто я не дорікав йому, Я завжди пам’ятаю про нього! За нього хвилюється Моє серце, і Я, безперечно, помилую його, – говорить Господь.
21 Постав собі застерігаючі знаки, – встанови собі дороговкази, і зверни увагу на дорогу, якою ти ходиш. Повернись, Ізраїлева діво, – повернися у належні тобі міста.
22 Доки ти блукатимеш, віроломна дочко? Адже Господь зробив незвичне на землі: жінка триматиметься чоловіка.
23 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Коли Я поверну їхніх полонених, то в Юдейському краю, – в усіх їхніх містах говоритимуть: Хай благословить тебе Господь, – оселя праведності, свята гора!
24 Разом (у згоді ) житимуть в Юдеї і городяни, і хлібороби, і кочівники зі своїми отарами.
25 Адже Я напою спраглу душу і насичу кожного стомленого…
26 На цьому я пробудився, оглянувся, – яким же приємним був для мене мій сон!
27 Ось надходить час, – говорить Господь, – коли я засію дім Ізраїля і дім Юди людським насінням, як і насінням худоби.
28 Але, як раніше Я пильно наглядав над ними, щоб викорінювати й збурювати, руйнувати, нищити і вщент губити, так тепер буду про них турбуватись, аби відбудовувати і насаджувати, – говорить Господь.
29 У ті дні більше не говоритимуть: Батьки їли кислий виноград, а в дітей на зубах оскома.
30 Адже кожна людина вмиратиме за власний гріх, і на зубах оскома буде лише в того, хто їв неспілий виноград.
Новий Заповіт з Ізраїлем і Юдою
31 Надходить час, – говорить Господь, – коли Я укладу з родом Ізраїля і поколінням Юди Новий Заповіт.
32 Не такий Заповіт, який Я уклав з їхніми батьками того дня, коли Я, тримаючи їх за руку, виводив їх з єгипетського краю. Адже той Мій Заповіт вони порушили, хоч Я залишався їхнім Владикою, – говорить Господь.
33 Ось який Заповіт того часу Я укладу з родом Ізраїля, – говорить Господь, – Я вкладу Мій Закон у їхню душу і на їхніх серцях напишу його, і таким чином, буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
34 І вже не звертатимуться один до одного й брат до брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки кожен з них знатиме Мене, – від найменшого, і до найстаршого з них, – говорить Господь, – тому що Я прощу їм провини і їхніх гріхів більше не згадаю.
35 Так говорить Господь, Котрий встановив сонце, щоб світило вдень, а також місяць і зірки, щоб сяяли вночі; Котрий збурює море, так що Його хвилі ревуть: Господь Саваот – Його Ім’я!
36 Як непорушні (вищезазначені ) встановлені Мною закони, – говорить Господь, – так нащадки Ізраїля не перестануть існувати як Мій народ повіки.
37 Так говорить Господь: Як висоту неба неможливо зміряти, й не можна дослідити глибин основ землі, так і Я не відкину нащадків Ізраїля, – запевняє Господь, – незважаючи на все, що вони вчинили.
38 Оце надходять дні, – говорить Господь, – коли буде відбудоване місто Єрусалим дляГоспода від Башти Хананеїла до Наріжної Брами.
39 Далі землемірний шнур протягнеться до Ґаревського пагорбу й поверне до Ґоа.
40 Вся долина, куди звозять мертві тіла та попіл, – усі поля в напрямку Кедронського Потоку і до наріжної Кінської Брами на сході, – все це буде посвячене Господу, і більше не буде ані зруйноване, ані знищене повіки.
1 Для Моава. Так сказав Господь: Горе на Навама, бо він загинув. Захоплено Каріятем, засоромлений Амасаґав і Атат. 2 Немає вже зцілення Моавові, в Есевоні задумано зло проти нього. Ми його вирубали з-посеред народів, і, гинучи, загине, — за тобою піде меч. 3 Бо голос тих, що закричали з Оронема, згуба і велике побиття. 4 Розбитий Моав, сповістіть в Зоґорі. 5 Бо Алаот наповнено плачем, він піде, плачучи, дорогою Оронема, ви почули плач побиття. 6 Втікайте і рятуйте ваші душі, і будете, як дикий осел у пустелі. 7 Тому що ти поклав надію на твої оборони, ти будеш захоплений. І Хамос піде в переселення, його священики і його володарі разом. 8 І прийде знищення на всяке місто, воно не врятується, і двір буде знищений, і рівнина буде знищена, як і сказав Господь.
9 Дайте знаки Моавові, бо буде торкнутий дотиком, і всі його міста стануть непрохідними. Звідки в ньому мешканець? 10 Проклятий той, хто недбайливо чинить Господні діла, що витягає свій меч від крові. 11 Спинився Моав від дитинства і поклав надію на свою славу, не наливав з посуду до посуду і у відселення не пішов. Через це залишився в ньому його смак, і його запах не пропав. 12 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і пошлю Йому тих, що нахиляють, і нагнуть його, роздроблять його посуд і виллють його напій.
13 І Моав застидається Хамоса, як і дім Ізраїля засоромився Ветиля, — вони, які надіялися на них. 14 Як скажете: Ми сильні й людина сильна до воєнних діл? 15 Знищений Моав, його місто, і його вибрана молодь пішла на заріз. 16 Близько день Моава, щоб прийти, і його зло дуже швидке. 17 Кивайте йому, усі, що довкола нього, усі, що бачите його ім’я. Скажіть: Як зламано славну палицю, палицю величності! 18 Зійди від слави і сядь у мокроті, сидячи, побивайся, бо знищено Моав, прийшов на тебе той, хто розбиває твої твердині. 19 Стій на дорозі та гляди, ти, що сидиш в Ароирі, і запитай того, хто втікає і спасається, і скажи: Що трапилося?
20 Засоромлений Моав, бо розбитий. Закричи і заголоси, сповісти в Арноні, що Моав загинув. 21 І суд приходить на землю Місора на Хелона, на Рефаса і на Мофаата, 22 на Девона, на Навава, на дім Девлатема, 23 на Каріятем, на дім Ґамола, на дім Маона, 24 на Каріот, на Восора і на всі далекі та близькі міста Моава. 25 Розбитий ріг Моава, і його рука зламана. 26 Напоїть його, бо він звеличився проти Господа. І Моав заплеще своїми руками, і на сміх буде і він. 27 Хіба ж не на посміховисько тобі був Ізраїль? Чи був знайдений між твоїми крадежами, що ти воював проти нього? 28 Ті, що живуть в Моаві, залишили міста і поселилися в скелях, стали, наче голубки, що гніздяться на скелях при устях печери.
29 Я почув гордість Моава, він дуже згордів своєю гордістю і своєю зарозумілістю, і його серце піднялося. 30 Я ж пізнав його діла. Чи йому не досить, чи не так учинив. 31 Через це закричіть на Моава звідусіль, закричіть на виснажених мужів Кір-Адаса. 32 За плачем Язера за тобою заплачу, винограднику Севима! Твої галузки перейшли море, торкнулися міст Язера. На твій плід, на твій збір упало знищення. 33 Усунено веселість і радість з Моавійської землі, і вино було у твоїх чавилах. Вранці не топтали, ані ввечері, не зробили ввечері. 34 Від крику Есевона аж до Елеала їхні міста видали свій голос, від Зоґора аж до Оронема і Аґела Салісія, бо й вода Невріма буде висушена. 35 І знищу Моав, — говорить Господь, — що йде до жертовника і приносить ладан своїм богам. 36 Через це Моє серце Моавом заграє наче сопілкою, Моє серце проти людей Кір-Адаса заграє, наче сопілкою. Через те, що він зберіг, воно загинуло [від людини]. 37 Усяку голову в кожному місці оголять, і всякі пагони будуть оголені, і всі руки битимуть себе в груди , і на всякому стегні буде мішковина. 38 І на всіх дахах Моава та на його вулицях буде плач , бо Я розбив, — говорить Господь, — як глиняний посуд, який є непотребом. 39 Як він змінився! Як Моав повернув спину! Моав засоромився і став посміховищем, і на гнів усім довкола нього.
40 Бо так сказав Господь: 41 Забрано Аккаріот, і твердині забрані. 42 І Моав гине від натовпу, бо звеличився проти Господа. 43 Пастка, страх і яма на тебе, що сидиш у Моаві. 44 Хто втікає від обличчя страху, упаде в яму, і хто виходить з ями, буде схоплений пасткою, бо Я це наведу на Моава в рік їхніх відвідин.