Покарання тим, хто оселився у Єгипті
1 Слово, яке надійшло до Єремії щодо всіх юдеїв, які мешкають в єгипетському краю, зокрема, оселених у Міґдолі, в Тахпанхесі, в Нофі та в місцевості Патрос, було такого змісту:
2 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ви бачили все лихо, яке Я спровадив на Єрусалим і на всі Юдейські міста, – ось вони й досі лежать у руїнах, і ніхто в них не мешкає.
3 Це сталось через усі ті злочини, які вони чинили, викликаючи Моє обурення тим, що кадили ладаном і служили чужим богам, яких не знали ні вони, ні ви, ні ваші батьки.
4 Хоч Я щодня, з самого ранку, посилав до вас усіх Моїх слуг пророків, попереджаючи: Перестаньте чинити усі ті гидоти, які Я ненавиджу!
5 Але вони були неуважними, щоб прислухатись і відвернутися від своїх злочинів, – не переставали кадити ладаном перед чужими богами.
6 Тому Мій гнів та Моє обурення вилилось і запалало в Юдейських містах й на вулицях Єрусалима, – вони були спустошені й перетворились на руїни, які залишаються аж до цього дня.
7 Тому так говорить Господь, Бог Саваот – Бог Ізраїлю: Для чого самі собі створюєте таке велике зло, прирікаючи на знищення чоловіків і жінок, котрі прийшли з Юдеї, – як і їхніх дітей та немовлят, аби не залишилось навіть останку?
8 Навіщо викликаєте Мій гнів своїми вчинками, спалюючи ладан перед іншими богами в єгипетському краю, до якого ви прийшли, щоб там замешкати? Адже вас будуть нищити, й ви станете об’єктом проклять і ганьби між усіма народами землі!‥
9 Невже ви забули злочини ваших батьків, беззаконня Юдейських царів, і злочини їхніх жінок, – та, зрештою, і ваше злочинство й лиху поведінку ваших жінок, – те, що вони робили в Юдейському краю та на вулицях Єрусалима?
10 Адже й до сьогодні вони не впокорились і не жалкують про те, – не мають жодного страху переді Мною, аби дотримуватись Мого Закону й Моїх постанов, які Я дав вам і вашим батькам!
11 Тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Ось Я поверну Моє обличчя супроти вас, вам на лихо, аби знищити всю Юдею.
12 Я відштовхну залишок юдеїв, котрі звернули свій погляд на дорогу до єгипетського краю, аби там замешкати. Всі вони загинуть в єгипетській землі, поляжуть від меча або повмирають з голоду, – від малого й до великого, вмиратимуть від меча й голоду, – стануть об’єктом прокляття, ганьби й глузувань.
13 Я відвідаю з покаранням тих, що оселились в єгипетському краю, як Я покарав Єрусалим мечем, голодом та моровицею.
14 Не залишиться жодного, хто врятувався б з решти юдеїв, котрі прийшли, щоб проживати в єгипетському краю, – ніхто не повернеться в Юдейську країну, хоч вони й мріють у душі повернутися і там замешкати. Але повернення не буде, хіба що для поодиноких, кому вдасться втекти.
15 Тоді чоловіки, котрі знали, що їхні жінки спалюють ладан для чужих богів, а також усі інші жінки, котрі там стояли у великій кількості, – як і весь Юдейський народ, що мешкав у єгипетському краю, зокрема в Патросі, відповідаючи Єремії, сказали:
16 Відносно слів, які ти нам говорив в Ім’я Господнє, то ніхто з нас не збирається тебе слухати.
17 Вважаємо за краще дотримуватись кожного слова обітниці, яку ми дали, – будемо кадити ладаном перед небесною царицею, приносячи їй жертви возливання, як це робили ми до цього, за прикладом наших батьків, наших царів і наших можновладців у Юдейських містах та на вулицях Єрусалима. Адже тоді ми мали досхочу хліба, – все в нас було добре, і ми не знали лиха.
18 Але відколи ми перестали кадити ладаном перед царицею небес, та приносити їй жертви возливання, в нас усього бракує, і ми гинемо від меча та від голоду.
19 До того ж, коли ми кадили ладаном перед небесною царицею і приносили їй жертви возливання, – говорили жінки, – то хіба ми могли це робити без відома наших чоловіків, випікаючи для неї коржі з її зображенням і готуючи для неї жертви возливання?
20 Відповідаючи на заперечення всього народу, – чоловіків і жінок, і всіх зібраних людей, – Єремія сказав:
21 Хіба не те кадіння ладаном, що ви звершували в Юдейських містах і на вулицях Єрусалима, – ви і ваші батьки, ваші царі та ваші можновладці, а також народ землі, – стало причиною, що Господь вам це пригадав покаранням , оскільки воно вразило Його серце?
22 Господь більше не міг терпіти ваших злочинів і ваших гидких справ, які ви творили; вони і стали причиною спустошення, страхіття й прокляття вашого краю, який залишається безлюдним аж до цього дня.
23 Все це сталося тому, що ви кадили ладаном, і тим ви грішили проти Господа, не слухаючись Господнього голосу; ви не дотримувались Його Закону, Його постанов та Його свідчень, через що вас і спіткало таке лихо, як бачите самі.
24 Продовжуючи, Єремія знову звернувся до всього народу та всіх жінок: Послухайте слово Господнє, всі юдеї, що в єгипетському краю.
25 До вас звертається Господь Саваот, Бог Ізраїлю, з такими словами: Ви й ваші жінки говорили своїми устами і так само своїми руками робили, вважаючи: Ми неодмінно повинні виконувати наші обітниці, які ми дали, – тобто кадити ладаном небесній цариці і приносити їй жертви возливання. Тому й справді, виконуйте свої обіцянки й дотримуйтесь своїх обітниць.
26 Однак при цьому послухайте Господнє слово, всі Юдеї, що проживаєте в єгипетському краю: Ось Я присягаюсь Моїм великим Іменем, – говорить Господь, – що відтепер жодна людина з Юдеїв в усьому єгипетському краю не буде прикликати Моє Ім’я, говорячи: Як живий мій Владика Господь!
27 Бо тепер слідкуватиму за ними їм на зло, а не на добро, – Юдеї, що в єгипетському краю, гинутимуть від меча й від голоду, аж поки не зникнуть.
28 Лише невелика кількість, що врятується від меча, повернеться з єгипетської землі до Юдейського краю, – невеличкий залишок Юдеїв з тих, котрі прийшли до єгипетського краю, щоб там оселитись, дізнається, чиє слово справдиться: Моє чи їхнє.
29 І ось вам ознака, – говорить Господь, – що Я відвідаю вас з покаранням на цьому місці, і зрозумієте, що Мої слова здійсняться вам на зло.
30 Так говорить Господь, – ось Я віддаю фараона Хофру , царя Єгипту, в руки його ворогів, – у руки тих, котрі зазіхають на його життя, так само, як Я віддав Юдейського царя Седекію в руки вавилонського царя Навуходоносора, – його ворога, котрий також зазіхав на його життя.
1 І зацарював Седекія, син Йосії, замість Йоакима, якого Навуходоносор поставив царем, щоби царював над Юдою. 2 І не послухав він та його слуги, і народ землі Господніх слів, які Він сказав рукою Єремії. 3 І послав цар Седекія Йоахала, сина Селемія, і Софонію, сина священика Маасея, до Єремії, кажучи: Помолися за нас до Господа. 4 І Єремія прийшов, і пройшов через середину міста, та його не помістили в дім сторожі.
5 Сила фараона вийшла з Єгипту, а халдеї почули чутку про них і відійшли від Єрусалима. 6 І до Єремії було Господнє слово, кажучи: 7 Так сказав Господь: Так скажеш цареві Юди, що послав до тебе, аби Мене шукати: Ось сила фараона, що вийшла вам на поміч, повернеться до єгипетської землі, 8 і самі халдеї повернуться і воюватимуть проти цього міста, захоплять його і спалять його вогнем. 9 Бо так сказав Господь: Не відповідайте вашим душам, кажучи: Неодмінно відійдуть від нас халдеї! — бо вони не відійдуть! 10 І якщо поб’єте всю силу халдеїв, що воюють проти вас, і залишаться деякі пробиті, кожний у своєму місці, то вони встануть і вогнем спалять це місто.
11 І сталося, що коли пішла халдейська сила від Єрусалима через присутність сили фараона, 12 то Єремія вийшов з Єрусалима, щоб піти в землю Веніаміна, аби купити там посеред народу. 13 І він був у брамі Веніаміна, а там чоловік, в якого він відпочивав, Саруя, син Селемія, сина Ананія, і він схопив Єремію, кажучи: Ти втікаєш до халдеїв! 14 А він сказав: Неправда! Я не втікаю до халдеїв! Та він його не послухав. Тож Саруя схопив Єремію та привів його до володарів. 15 І володарі були роздратовані на Єремію і побили його, і відіслали його до дому Йонатана, писаря, бо цей зробили домом сторожі. 16 І прибув Єремія до дому ями і в херет , і сидів там багато днів.
17 І послав Седекія, і покликав його, і запитав його цар потай, щоб сказав, чи є слово від Господа, і той сказав: Є! Ти будеш виданий у руки царя Вавилону! 18 І сказав Єремія цареві: Чим я зневажив тебе, твоїх рабів і цей народ, що ти дав мене до дому сторожі? 19 І де є ваші пророки, що пророкували вам, кажучи: Не прийде цар Вавилону на цю землю? 20 Тож тепер, пане царю, нехай моє милосердя впаде перед твоїм обличчям, і чому мене повертаєш до дому писаря Йонатана, хіба ж я там не помру? 21 І цар наказав, і кинули його до двору сторожі та давали йому одну хлібину на день з місця, де печуть, аж доки не забракло хліба в місті; тож Єремія сидів у дворі сторожі.