Пророцтво щодо Моаву
1 Щодо Моаву так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлю: Горе зруйнованому місту Нево! Вкритий ганьбою, захоплений ворогами Кір’ятаїм, – осоромлена розбита його фортеця.
2 Втратив славу Моав, – у Хешбоні замишляють проти нього лихо. Підемо й знищимо його з-поміж народів. Так само й ти, Мадмене, замовкнеш, позаяк тебе наздожене меч.
3 Доноситься крик з Горонаїма, – спустошення та велике руйнування!
4 Моав зруйновано, – кричать, ридаючи, його діти.
5 Чути зойки й плач під час сходження на Лухіт, як і не стихає голосіння про загибель на спуску Горонаїм.
6 Втікайте і рятуйте ваше життя, може станете, як тамарикс у пустелі.
7 Оскільки ти покладаєшся на свої вчинки та на свої скарби, то неодмінно будеш захоплений. А твій бог Кемош піде в полон слідом за своїми священиками і його можновладцями.
8 У кожне місто нагряне руйнівник, – не врятується жодне місто; спустошена буде долина, й знищена кожна рівнина, бо так сказав Господь.
9 Дайте Моаву крила, аби він міг відлетіти, адже його міста будуть зруйновані й не залишиться в них мешканців.
10 Проклятий той, хто недбало ставиться до Господньої справи, – проклятий, хто стримує свій меч від крові .
11 Моав відчував себе в безпеці зі свого дитинства і був спокійним, як вино на своїй осілій гущі (осаду ). Його не переливали з посуду в інший посуд, – у полон він не попадав, тому залишався незмінним його смак, як не змінився і його запах.
12 Але настане час, – говорить Господь, – коли Я пошлю до нього переливальників, котрі виллють його, випорожнять посуд , а глеки порозбивають .
13 Моав буде осоромлений через свого бога Кемоша, як був осоромлений Ізраїль, понадіявшись на тельця в Бетелі.
14 Як же ви говорите: Ми хоробрі, – народ непереможний у війні?
15 Але Моав буде спустошений, – вороги займуть усі його міста, а його найкращі люди підуть на заклання, – це провіщення Царя, на Ім’я Господь Саваот.
16 Наближається загибель Моаву, – його лихо дуже поспішає.
17 Оплакуйте його, всі навколишні сусіди, – всі, котрі знають його ім’я, скажіть: Як же могла зламатись така міцна палиця, – жезл його величі!?
18 Спустись з вершини слави і сядь на спраглу землю, дочко, мешканко Дівона, бо вже наближається до тебе спустошувач Моаву, котрий зруйнує твої фортеці.
19 Стань на дорозі і спостерігай, мешканко Ароера, – заволай до тих, що втікають, шукаючи порятунку, й спитай: Що трапилось?
20 Моав вкритий ганьбою, бо розбитий він! Плачте й голосіть, сповістіть в Арноні, що Моав спустошений.
21 Звершився суд над рівнинним краєм, – над Холоном і над Ягцу, над Мефаатом і
22 над Дівоном, над Нево й над Бет-Дівлатаїмом;
23 над Кір’ятаїмом, над Бет-Ґамулом, над Бет-Меоном,
24 над Керіотом, над Боцрою і над усіма іншими далекими та близькими містами моавського краю.
25 Відрубаний ріг Моаву, і його могутність зламана, – говорить Господь.
26 За те, що він звеличувався проти Господа, напійте його доп’яна. Моав упав у власну блювотину, – став для всіх посміховиськом.
27 Хіба ж не посміховиськом для тебе, Моаве, був Ізраїль? Хіба він (Ізраїль ) був упійманий поміж злодіями, що ти киваєш головою щойно про нього заговориш?
28 Ви, мешканці Моаву, залишайте міста й поселяйтесь у печерах скель, уподібнюючись до голубів, що влаштовують свої гнізда на краю безодні.
29 Ми багато чули про високодумство Моава та його надмірну чванливість, – його гординю, його зарозумілість та самовихваляння власного серця.
30 Я знаю про його зухвальство, – говорить Господь, – та воно марне, позаяк хвастощі не здатні творити добрі вчинки.
31 Тому Я сумуватиму над Моавом, – за всім Моавом тужитиму, голоситиму за людьми Кір-Хереса.
32 Разом з оплаканим Язером, Я побиватимусь за тобою, винограднику Сівми! Адже твої галузки розрослись аж за море, й сягнули самого Язера, але на твої плоди, як і на весь урожай, напав спустошувач.
33 Щезнуть радість і веселощі з урожайного моавського краю. Я зупиню потік вина з твоїх чавилень, – вже не топтатимуть у чавильнях з вигуками радості, а почуються інші вигуки, – крики війни .
34 Голосіння з Хешбона доноситься аж до Елеале й до Ягаце; волання лунає від Цоара й до самого Горонаїма та Еґлат-Шелішії, бо навіть вода в Німрімі висохне.
35 Я знищу в Моаві тих, – говорить Господь, – котрі приносять жертви на узвишшях і кадять ладаном перед своїми богами.
36 Тому Моє серце тужить за Моавом, наче сопілка, – стогоном сопілки Моє серце вболіває за людьми Кір-Хереса, позаяк усе ними набуте добро пропаде.
37 Адже на кожній голові лисина, й кожна борода поголена, – в усіх на руках порізи, а на крижах – веретища.
38 На всіх дахах Моаву та на його майданах голосіння, оскільки Я розбив Моава, як непотрібний посуд, – говорить Господь.
39 Який же він розбитий, і як осоромлений Моав стогне, повернувшись спиною! Моав став посміховиськом і жахом для всіх навколишніх сусідів.
40 Тому що так говорить Господь: Ось він (ворог ) стрімко летить, наче орел, розпустивши свої крила над Моавом.
41 Буде захоплений Керіот та інші міста з їхніми фортецями. У ті дні серця витязів Моаву тремтітимуть, наче серце жінки-породіллі.
42 Моав буде знищений з-поміж народів, тому що повстав проти Господа.
43 Страх, яма та пастка чекають на тебе, мешканцю Моаву, – говорить Господь.
44 Хто зі страху втікатиме, впаде в яму, а хто вибереться з ями, потрапить у пастку, бо Я визначив для тебе, Моаве, рік твоїх відвідин з відплатою, – говорить Господь.
45 Знесилені втікачі зупинились у тіні Хешбона, але з Хешбона вийшов вогонь, – полум’я виривається з палаців Сіхона і пожирає боки Моаву та голови галасливих людей.
46 Горе тобі, Моаве! Загине народ бога Кемоша, тому що твоїх синів заберуть у полон, а твоїх дочок – у неволю.
47 Але в останні дні Я зміню долю Моаву, – говорить Господь. (Це був вирок щодо Моаву).
1 І сталося, що сьомого місяця прийшов Ізмаїл, син Натанія, сина Еласа, із царського роду, до Ґодолія в Массифу, а з ним — десять мужів, і там разом вони попоїли хліба. 2 І встав Ізмаїл і десятеро мужів, які з ним, і вбили Ґодолія, якого поставив цар Вавилону над землею, 3 і всіх юдеїв, що були з ним у Массифі, і всіх халдеїв, що там знайшлися.
4 І сталося, що наступного дня після того, як він побив Ґодолію, і людина не взнала, 5 то прийшли мужі з Сихему, і з Салиму, й і з Самарії, — вісімдесят мужів, зі зголеними бородами і роздертими плащами, які били себе в груди , а манаа і ладан в їхніх руках, щоб внести до Господнього дому. 6 І назустріч їм вийшов Ізмаїл. Вони йшли і плакали, а він сказав: Увійдіть до Ґодолія. 7 І сталося, коли вони входили до середини міста, він їх порізав і кинув до криниці. 8 І там знайшлося десятеро мужів, і вони сказали Ізмаїлові: Не вбивай нас, бо в нас є скарби в полі, пшениця і ячмінь, мед і олія! І він минув, і не вбив їх посеред їхніх братів. 9 А криниця, до якої Ізмаїл кинув усіх, кого повбивав, це велика криниця, яку зробив цар Аса перед обличчям Вааси, царя Ізраїля. Її Ізмаїл наповнив убитими. 10 Тож Ізмаїл відвернув увесь народ, що залишився в Массифі, і дочок царя, яких архімаґир підпорядкував Ґодолії, синові Ахікама, і пішов на другий бік синів Аммона.
11 І почув Йоанан, син Кария, і всі володарі сили, що з ним, усе зло, яке зробив Ізмаїл. 12 І вони повели все їхнє військо, і пішли воювати з ним, і знайшли його біля Великої води в Ґаваоні. 13 І сталося, коли весь народ, що з Ізмаїлом, побачив Йоанана і з ним — володарів сили, 14 то вони повернулися до Йоанана. 15 А Ізмаїл врятувався з вісьмома чоловіками і пішов до синів Аммона. 16 І взяв Йоанан та всі володарі сили, що з ним, усіх з решти народу, яких повернув від Ізмаїла, мужів сильних у війні, жінок, позосталих і євнухів, яких повернув із Ґаваона, 17 і вони пішли, і осіли в Ґавирот-Хамаамі, що біля Вифлеєму, щоб іти в Єгипет 18 з-перед присутності халдеїв, тому що налякалися їхнього обличчя, бо Ізмаїл убив Ґодолія, якого цар Вавилону настановив у землі.