Еліфаз: Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху
1 Тоді взяв слово Еліфаз із Темана й промовив:
2 Хіба відповідатиме мудрий, кидаючи слова на вітер, надимаючи своє нутро східним вітром, й
3 змагаючись недоречними словами, або промовами, від яких немає жодної користі?
4 Адже ти відкидаєш Божий страх, і маєш за ніщо молитву до Господа.
5 Твої провини впливають на твої уста, і ти обрав язик лукавства.
6 Не я, а твої уста оскаржують тебе, і твоя промова свідчить проти тебе.
7 Хіба ти народився у світ першою людиною? Чи може з’явився ти раніше за пагорби?
8 А може ти був присутнім на Божій нараді й там набрався мудрості?
9 Адже, що ти знаєш такого, чого не знаємо ми? Або що осягнув розумом таке, що невідомо нам?
10 І серед нас є сивоголові та люди похилого віку, – навіть старші за твого батька!
11 Хіба мало тобі Божої потіхи, чи лагідних слів, звернених до тебе?
12 Від чого так підноситься твоє серце, і чому так зухвало дивляться твої очі,
13 що ти звертаєш проти Бога свою злість, а з твоїх уст випускаєш такі слова?
14 Бо що таке людина, щоб могла бути бездоганною? Хіба може бути праведним народжений від жінки?
15 Адже Він (Бог ) і слугам Своїм не довіряє, як і небеса не є чистими перед Його очима!
16 То тим більше порочна й зіпсована людина, котра п’є беззаконня, наче воду!
17 Постарайся мене вислухати, і я розкажу тобі, – розповім те, що сам бачив;
18 що розповідали мудреці й чого від них не затаїли їхні батьки.
19 Їм самим була дана земля, і жоден чужинець ще серед них не поселявся.
20 Нечестивий протягом усього життя мучиться від страху; злочинцю відпущені обмежені роки життя,
21 протягом яких верески жахів лунають у його вухах, – навіть серед повного спокою йому видається, що на нього нападає розбійник.
22 Він вже не сподівається, що вибереться з темряви, вважаючи, що призначений під меч.
23 Він блукає у пошуках хліба, та не знаходить. Він знає, що над ним постійно висить загибель у день темряви .
24 Його мучить тривога; горе та страждання насідають, наче цар, що готовий до нападу,
25 Тому що він підняв свою руку на Бога, і перед Вседержителем вихвалявся своєю силою;
26 виступив проти Нього, гордовито випроставши шию й ховаючись за грубими своїми щитами.
27 І хоч його обличчя вилискує від жиру, а стегна потовстішали,
28 він мешкатиме в зруйнованих містах, в будинках, де ніхто не живе й готових перетворитись на купи руїн.
29 Він не розбагатіє, – його маєток не тривалий, і він не пустить коріння в землю.
30 Він не втече від темряви, засохнуть від вогню його галузки, а його цвіт буде обірвано вітром .
31 Нехай він не тішить себе порожньою надією, бо вона обернеться ілюзорною марнотою.
32 Він передчасно зів’яне, і його галуззя ніколи не покриється листям.
33 Наче виноградна лоза, він передчасно скине свої незрілі грона, і, як оливкове дерево, обтрусить свій цвіт.
34 Адже збіговисько нечестивих буде спустошене, й вогонь пожере поселення хабарника,
35 тому що він вагітний злом й породжує злочинство; його черево виношує обман.
1 Підхопивши, Еліфас, теманієць, сказав: 2 Чи дасть мудрий відповідь на повчання духа? Він наповнив біль лона, 3 звинувачуючи словами, якими не годиться, словами, від яких немає жодної користі. 4 Чи і ти не відкинув страх, довершив такі слова перед Господом? 5 Ти винний за слова твоїх уст, і ти не розсудив слова сильних. 6 Хай оскаржують тебе твої уста, а не я, і твої губи хай свідчать проти тебе. 7 Бо ж що? Хіба ти народився першою людиною? Чи ти постав раніше за пагорби? 8 Чи ти чув накази Господні, чи до тебе прийшла мудрість? 9 Адже що знаєш ти, чого ми не знаємо? Або що розумієш, чого й ми не розуміємо ? 10 І старець, і древній між нами віком старший від твого батька! 11 Ти був трохи покараний за дещо з того, у чому ти згрішив, ти говорив високо, гордовито. 12 На що наважилося твоє серце, і на що піднялися твої очі, 13 що ти вибухнув гнівом перед Господом, і вивів з уст такі слова? 14 Бо хто, будучи смертною людиною, буде непорочним, чи як буде праведним той, хто народився від жінки, 15 якщо святим Він не вірить, і небо не є чистим перед Ним? 16 Тож наскільки мерзенний і нечистий чоловік, котрий п’є неправду, наче напій! 17 Сповіщу ж тобі, послухай мене. Тож я сповіщу тобі те, що я побачив, 18 те, що говорять мудрі й що не затаїли їхні батьки. 19 Їм самим дано землю, і на них не прийшов чужинець. 20 Усе життя безбожного в клопотах, і пораховані роки дані сильному, 21 страх же його — в його вухах. Коли йому здається, що вже є в мирі, тоді прийде його знищення. 22 Хай не вірить, що відвернеться від темряви, бо він вже переданий у руки залізного меча , 23 призначений на їжу грифам. А в собі знає, що на нього очікує доля трупа. Темний день його налякає, 24 а біда і смуток захоплять його, наче полководця, який упаде в перших рядах. 25 Адже він підняв руки перед Господом, і перед Господом Вседержителем став твердошиєм, 26 біг перед Ним гординею в товстих плечах свого щита, 27 бо він закрив своє обличчя у своїй товщі та зробив облямівку на стегнах. 28 Нехай же поселиться в пустинних містах, увійде до незаселених домів. Те, що вони приготували, інші заберуть. 29 Він не розбагатіє, і його майно не залишиться. Він не кидатиме на землю тінь, 30 і не втече від темряви. Нехай вітер висушить те, що в нього сходить, нехай же впаде його цвіт. 31 Хай не вірить, що залишиться, бо марне поставиться йому. 32 Ним зрізане зітліє передчасно, і його галузка не покриється листям. 33 Нехай буде зібраний, як неспілий плід передчасно, нехай упаде, як цвіт оливки. 34 Бо свідчення безбожного — смерть, і вогонь спалить доми тих, хто бере хабарі. 35 Він у лоні прийме болі, на нього найде марнота, а його черево понесе оману.