Йов: Чому Всемогутній не дав знати про час покарання нечестивих?
1 Чому Всемогутній не дав знати про час покарання, і навіть ті, котрі Його знають, не бачать Його днів?
2 Нечестиві пересувають межі, грабують отари разом із пастухами.
3 Відбирають ослів від сиріт і женуть, беруть у заставу єдиного вола вдовиці;
4 проганяють убогих з дороги, – всі пригноблені краю змушені від них ховатись.
5 Наче дикі осли в пустелі, вони виходять з самого ранку на свою невдячну працю, шукаючи здобичі, адже пустеля для них – хліб для їхніх малят.
6 Пожинають чужі ниви, й оббирають виноградники нечестивих.
7 Нагими, не маючи одягу лягають спати, а коли холодно, не мають чим накритись.
8 Промоклі гірською зливою, й не маючи де сховатись, вони туляться до скелі.
9 Вони відривають від грудей сироту, й беруть у заставу немовля вбогого.
10 Ходять без одягу, і голодними носять снопи.
11 Хоч вони поміж мурами вичавлюють олію, топчуть у чавильнях виноград, самі залишаються спраглими.
12 З міст лунають стогони вмираючих, поранені благають про допомогу, але Бог не звертає на це уваги.
13 Нечестивці повстають проти світла, – вони не знають Його доріг, і не ходять Його стежками.
14 Перш ніж настане ранок, встають злочинці, вбивають бідного та жебрака, а ночами бродять, наче злодії.
15 Перелюбник також чекає, поки почне смеркатися, мовляв, ніхто мене не впізнає, і покриває своє обличчя.
16 Вони у темряві підкопуються під доми й грабують , а вдень зачиняються, бо не люблять світла.
17 Адже ранок для усіх їх разом – це смертна тінь, та й коли розвидняється, – їх огортають жахи.
18 Вони носяться, наче на воді шумовиння, – їхній уділ на землі – прокляття, і проклята дорога до їхніх виноградників.
19 Як посуха та спека випаровують снігову воду, так шеол забирає грішників.
20 Лоно материнське забуде про них, – вони стануть ласощами для хробаків; ніхто їх більше не згадає. Злочинець буде зламаний наче дерево.
21 Злочинець знущається з бездітної, щоб вона й далі не родила, та й вдовиці він не робить добра.
22 Однак Бог Своєю силою продовжує життя жорстоких мучителів, проте ніхто з них не впевнений, що нема загрози їхньому життю.
23 Господь сприяє їхній безпеці, на яку вони можуть спертися, але Його очам відкриті всі їхні дороги.
24 Вони ледве піднесуться, проте швидко зникають, сохнуть і в’януть, як і всі люди, – наче зрізані колоски.
25 А якщо це не так, то хто може спростувати, засвідчивши, що я говорю неправду, і обернути мої слова в ніщо?
1 Чому ж від Господа сховалися години, 2 а безбожні з околиць вийшли за межу, пограбувавши стадо з пастирем? 3 Під’яремного відвели сиротою і взяли в заставу вола вдовиці. 4 Звели слабких з дороги праведності, разом сховалися лагідні землі. 5 Відійшли ж, наче осли в полі, через мене вийшовши на своє діло. Солодким є його хліб для малих. 6 Передчасно пожали не своє поле. Слабкі ж обробили виноград безбожних безоплатно і без їжі. 7 Численних нагих поклали спати без одягу, а накриття їхньої душі забрали. 8 Вони мокрі від крапель гір, оскільки вони не мали сховища, то покрили себе скелею. 9 Вони забрали сироту від грудей, і впокорили того, хто відпав. 10 Нагих же неправедно приспали, а в голодуючих забрали шматок хліба. 11 У тісних проходах неправедно зробили засідку, а праведну дорогу не взнали. 12 Вони викидали з міста і власних домів, а душа немовлят дуже стогнала! А Він чому над цими не наглядає? 13 Вони, будучи на землі, і не взнали, дорогу ж праведності не пізнали, і не пішли їхніми стежками. 14 Пізнавши їхні діла, Він їх передав у темряву, і буде вночі, наче злодій. 15 А око перелюбника підстерігало темряву, кажучи: Не взнає мене око, і поклав накриття на обличчя. 16 Він у темряві підкопав доми. У днях собі позначили, не пізнали світла. 17 Адже ранок для них усіх разом — тінь смерті, тому що кожний пізнає жахи тіні смерті. 18 Він легкий на поверхні води. Нехай проклятою буде їхня частка на землі. 19 Хай же їхні рослини появляться сухими на землі, бо вони пограбували снопи сиріт. 20 Тоді згадано його гріх, і він став невидимим, як туман роси. Нехай віддасться ж йому тим, що він робив, нехай знищеним буде всякий неправедний, подібно до невиліковного дерева. 21 Бо він зло чинив неплідній і не помилував слабку жінку, 22 а знищив слабких гнівом. Отже, вставши, не матиме віри про своє життя. 23 Захворівши, хай не має надії вилікуватись, але хай упаде від недуги, 24 бо його висота багатьом спричинила зло. Зів’яв же, наче мальва на спеці, чи наче колос, що сам відпав зі стебла. 25 Якщо ж ні, то хто є той, який каже, що я говорю неправду, і поставить мої слова за ніщо?