Йов: Нещасний може очікувати на милосердя від свого друга
1 Відповідаючи Йов сказав:
2 О, якби, справді можна було зважити мої страждання, а всі мої нещастя разом покласти на вагу,
3 то вони були би важчі за морський пісок, – тому й нерозважливими здаються мої слова.
4 Адже в мене встромлені стріли Вседержителя, і їхню отруту мусить пити моя душа. Божі жахи спрямовані проти мене.
5 Хіба реве дикий осел, маючи траву? Хіба реве віл, коли ясла повні паші?
6 Хіба їдять несмачну їжу без солі? І чи є якийсь смак у соку портулака ?
7 До чого я відмовлявся навіть доторкнутись, те тепер стало для мене гіркою їжею.
8 О, якби сповнилось моє бажання, і якби Бог здійснив моє прагнення!
9 Якби ж то Бог зволив мене розчавити, – простягнув Свою руку і вбив мене!
10 Це було б для мене якоюсь потіхою, й відрадою в моїх нещадних муках, позаяк я не зрікся слів Святого.
11 Але де взяти сили, щоб витерпіти? І який мій кінець, заради чого варто жити?
12 Хіба я з каменю, щоб мати силу все витерпіти? Хіба моє тіло мідне?
13 Невже немає для мене допомоги, і я позбавлений усякого порятунку?
14 Нещасний може очікувати на якесь милосердя від свого друга, навіть якщо цей друг втратив страх перед Вседержителем.
15 Мої ж брати виявились зрадливі, наче весняні потоки, немов струмки, що в полі протікають.
16 Вони темніші від криги, під якою ховається сніг;
17 але з часом ці струмки міліють, і в літню спеку щезають, – зникають, як би їх і не було.
18 Їхні звивисті дороги пролягають аж до пустелі й там пропадають.
19 Їх шукають теманські каравани, на них покладають надію мандрівники з Шеви, –
20 проте їхні сподівання виявляються оманливими, щойно вони туди приходять.
21 Такими й ви стали для мене, – побачили мій жахливий вигляд і злякалися.
22 Хіба я будь-коли просив: Дайте мені, – з ваших достатків заплатіть за мене,
23 або врятуйте мене з рук ворога, чи викупіть мене з рук гнобителів?‥
24 Підскажіть мені, і я замовкну, скажіть, у чому моя помилка!
25 Справді, болючими бувають справедливі слова, але чого варті оті ваші докори?
26 Для чого вигадуєте ви слова для докорів, а слова відчаю страждальця пускаються за вітром?
27 Адже ви навіть щодо сироти кидали би жереб і продали би власного друга.
28 Тож нині, благаю, згляньтесь наді мною, адже в такому стані я не скажу вам у вічі неправди.
29 Тож відступіться й не будьте несправедливі, прислухайтесь до моєї правоти.
30 Хіба є якесь лукавство в мене на язику? Хіба я вже втратив смак й не розпізнаю нещастя?
1 Підхопивши, Йов сказав: 2 Якби хтось дійсно зважив мою лють, а мої болі взяв би разом на вагу, 3 то були б тяжчі за пісок, що на березі моря. Але, як здається, мої слова погані. 4 Адже в моєму тілі є Господні стріли, лють яких випиває мою кров. Коли почну говорити, колють мене. 5 Бо що ж? Чи без причини закричить дикий осел, хіба ж не шукаючи їжі? Хіба ж реве бик біля ясел, коли має їжу? 6 Чи ж їдять хліб без солі? І хіба є смак у пустих словах? 7 Бо моя душа не може зупинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева. 8 О, коли б Він дав мені, щоб виконалося моє прохання, і мою надію дав би Господь! 9 Нехай Господь, почавши, зранить мене, та до кінця мене не вигубить. 10 Нехай буде для мене гробницею місто, на мурах якого я скакав у ньому. Я не перестану, бо я не переступив святих слів мого Бога. 11 Бо ж яка моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що тримається моя душа? 12 Хіба моя міць — міцність каменю? Хіба моє тіло з міді? 13 Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася. 14 Покинуло мене милосердя, і Господня допомога знехтувала мною. 15 Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля вони пройшли повз мене. 16 Ті, хто мене шанував, тепер напали на мене, наче сніг чи суцільний лід. 17 Так, як коли настала спека, розтопились і невідомо чим було, 18 так і я, покинутий усіма, пропав я і став бездомним. 19 Гляньте на дороги теманців, ви, які оточуєте дороги сабонців. 20 І стидові підпадуть ті, хто надіється на міста і маєтки. 21 Тож і ви напали на мене без милосердя, наче перелякалися, бачачи мою рану. 22 Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили, 23 щоб врятуватися від ворогів, чи спастися з руки володарів? 24 Повчіть мене, я ж мовчатиму! Якщо я в чомусь заблукав, вкажіть мені! 25 Але як видно, неприємні слова праведного, бо не у вас прошу сили. 26 І ваше звинувачення словам не зупинить мене, бо я не сприйму висловів ваших промов. 27 Адже ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга. 28 Тепер же, поглянувши на ваші обличчя, не скажу неправди. 29 Сидіть же, і нехай не буде неправедності, і знову приєднайтеся до праведних. 30 Адже немає неправди на моєму язику. Хіба моя гортань не розсуджує розумне?