Йов: Як смертній людині виправдатися перед Богом?!
1 Відповідаючи, Йов промовив:
2 Це правда! Я знаю, що так воно є. Але як смертній людині виправдатись перед Богом?!
3 Якщо би хто вирішив сперечатися з Ним, то Він би Йому не відповів на жодне з тисячі питань.
4 Адже Він – мудрий серцем і могутній силою; хто може Йому протистояти й залишитись неушкодженим?
5 Він переносить гори, і їх не впізнати; Він у Своєму гніві їх перевертає.
6 Він рухає землею на її місці, так що її основи хитаються.
7 Він наказує сонцю, і воно перестає світити, кладе Свою печатку на зорі.
8 Він Сам розпростер небеса й ступає по морських хребтах.
9 Він створив Велику Ведмедицю, Оріон, Плеяди та південні сховища зір ,
10 Він чинить великі й незбагненні речі та чудеса, яким немає ліку.
11 Ось Він проходить біля мене, але я Його не бачу. Він мене промине, а я й не зауважу Його.
12 Якщо Він щось забере, хто Його примусить повернути? Хто Йому може сказати: Що Ти робиш?
13 Бог Свого гніву не відвертає, – перед Ним схиляються навіть служителі Рахава .
14 Як же тоді я мав би Йому відповідати, і які відносно Нього підібрати слова?
15 Навіть як би я і був правий, не отримав би відповіді, тому я лише благав би мого Суддю про помилування .
16 І хоча би я кликав, і Він мені відповів, я не повірив би, що Він до мене прислухався.
17 Він мене бурею розтер на порох і намножує без причини мої рани, –
18 не дозволяє мені відпочити, а пересичує мене гіркотою.
19 Коли йдеться про силу, то Він Всемогутній, а якщо – про суд, то хто Його покличе на мій судовий позов?
20 Якщо я навіть був би правий, то мої ж уста мене осудять; і якщо я оголошую себе невинуватим, Він доведе мою провину.
21 Так, я невинуватий, проте я сам себе не знаю, і не радий своїм життям!
22 Тому й кажу: Все одно і праведного, і злочинця Він губить.
23 І якщо зненацька бич Божого гніву приносить смерть, над відчаєм праведних Він посміюється.
24 Коли якусь країну віддано в руки нечестивого, Він закриває очі її суддів. А якщо це не Він, то хто ж?‥
25 Мої дні мчать швидше гінця, – пробіжать, так і не побачивши чогось доброго.
26 Вони проминають, наче лодки з папірусного очерету, – неначе орел, що падає на здобич.
27 А якби я вирішив: забуду про мої скарги, зміню свій зовнішній вигляд і буду веселим,
28 то мої муки змушують мене тремтіти, і я знаю, що Ти не вважатимеш мене невинуватим…
29 Отже, якщо я все одно маю бути винуватим, то навіщо надаремно мені мучитись?
30 Бо хоча б я вмився сніговою водою і вимив милом свої руки,
31 то й тоді Ти мене вкинув би у яму з багном , – і мною гидував би навіть мій одяг.
32 Адже Бог – не є людиною, як я, щоб я міг Йому відповідати, і ми разом могли стати перед судом.
33 Немає між нами і посередника, котрий поклав би на нас обох свою руку.
34 Нехай Він лише забере від мене Свою палицю, і нехай мене більше не тривожить страх перед Ним,
35 тоді я говоритиму, і не боятимусь Його, тому що я не такий перед самим собою.
1 Підхопивши, Йов сказав: 2 По правді знаю, що так є. Бо як смертна людина буде праведною перед Господом? 3 Адже якщо бажає судити Його, Він його не слухатиме, щоб не відказав на одне його слово з тисячі. 4 Бо Він є мудрий розумом, сильний і великий. Хто, твердо ставши перед Ним, залишився? 5 Він старими робить гори, і вони не знають, Він перекидає їх гнівом. 6 Він трясе піднебесною від основ, її стовпи хитаються. 7 Він говорить сонцеві, — і не сходить, а зорі запечатує. 8 Він Сам розтягнув небо і ходить по морю, як по землі, — 9 Він, Хто творить Плеяду, Есперу, Арктура і кімнати півдня, 10 Він, Хто чинить велике і незбагненне, славне і надзвичайне, якому немає рахунку. 11 Якщо Він пройде повз мене, то я не побачу. І якщо мине мене, я зовсім не пізнав. 12 Якщо Він змінить, хто відверне? Чи хто Йому скаже: Що Ти вчинив? 13 Адже Він відвернув гнів, зігнулися під Ним кити, що під небом. 14 Чи ж мене вислухає, чи розсудить мої слова? 15 Бо хоч я є праведний, не вислухає мене, благатиму Його суду. 16 Якщо ж закличу, і почує, то не повірю, що Він мене вислухав. 17 Хіба Він не знищить мене темрявою? Численні ж мені зродив ураження без причини. 18 Адже не дає мені передихнути, наповнив мене гіркотою. 19 Бо ж Він силою міцний. Тож хто чинитиме опір Його судові? 20 Адже якщо я буду праведний, то мої уста будуть безбожні. І якщо буду непорочним, то виявлюсь викривленим. 21 Бо якщо я зробив безбожне, не взнав я душею, але забирається моє життя. 22 Тому я сказав: Великого і сильного нищить гнів, 23 бо нікчемні смертю безбожною помирають , але праведних висміюють. 24 Адже вони передані в руки безбожних. Обличчя судів її покриває. Якщо ж не Сам Він, хто це? 25 Життя ж моє легше за бігуна. Відбігли і не побачили. 26 І чи є слід дороги корабля, чи орла, що ширяє, який шукає їжу? 27 Бо якщо скажу, забуду говорити, схилившись обличчям, стогнатиму. 28 Тремчу всіма членами тіла, бо знаю що не залишиш мене невинним. 29 Якщо ж я є безбожним, то чому я не помер? 30 Бо хоч би я помився снігом і очистився чистими руками, 31 вдосталь Ти мене занурив у нечистоту, і одяг відчув огиду до мене. 32 Адже Ти не є людиною, як я, Якому протистоятиму, щоб ми разом прийшли на суд. 33 О, якби в нас був посередник, обвинувач і той, хто вислухає між обома! 34 Нехай Він забере від мене палицю, і Його страх хай мене не тривожить, 35 і я не боятимусь, але промовлятиму, бо я того не свідомий.