Господь вдруге промовляє до Йони
1 Після того до Йони вдруге було Господнє слово, такого змісту:
2 Встань і йди у велике місто Ніневію і провіщай у ньому застереження, яке Я тобі доручив!
3 Цього разу Йона встав і за Господнім наказом пішов до Ніневії. Ніневія ж вважалась у Бога великим містом, – на три дні ходи.
Йонина проповідь та покаяння ніневітян
4 І почав Йона ходити вулицями міста, скільки можна було пройти за один день, і, проповідуючи, говорив: Через сорок днів Ніневія буде зруйнована!
5 Ніневітяни повірили Богові, – від найстаршого й до найменшого, – оголосили піст і одяглись у веретища.
6 Ця вістка дійшла до царя Ніневії. Він устав зі свого трону, зняв із себе свою царську мантію, одягнувся у веретище й сів посеред попелу.
7 Він звелів оголосити в Ніневії постанову царя і його вельмож, наказуючи: Жодна людина і жодна тварина, воли й вівці, не повинні нічого їсти, не пастися і не пити води!
8 Нехай буде веретище на людях і худобі, й нехай щиро волають до Бога. Хай кожен відвернеться від своєї лихої дороги та від беззаконних учинків своїх рук.
9 Хто знає, може якраз Бог зглянеться і відверне від нас Свій палкий гнів та обурення, – і ми не загинемо!?
10 Коли ж Бог побачив їхні вчинки, а також те, що вони звернули зі своєї злочинної дороги, то Бог змилосердився над ними і скасував те лихо, що мав учинити, – і не допустив його.
1 І до Йони вдруге було Господнє слово, яке промовляло: 2 Устань, піди у велике місто Ніневію та сповісти в ньому за ранішньою проповіддю, яку Я тобі сказав. 3 І Йона встав, і пішов до Ніневії, — як і сказав Господь. А Ніневія була великим містом для Бога, якихось трьох днів ходи дороги.
4 І Йона почав підходити до міста, як хода одного дня, і проповідував, кажучи: Ще три дні, і Ніневія буде зруйнована! 5 Мужі Ніневії повірили Богові та проголосили піст, і одягнули мішковину — від їхнього малого аж до їхнього великого. 6 І слово наблизилося до царя Ніневії, і він устав зі свого престолу, зняв із себе свій одяг, одягнувся в мішковину і сів на попелі. 7 І проповідувалось, і сказано від царя в Ніневії і від його вельмож, кажучи: Люди, худоба, воли і вівці хай нічого не їдять, не пасуться і не п’ють води!
8 Люди і худоба вдягнулися в мішковину і ревно заголосили до Бога. І відвернулися кожний від своєї поганої дороги та від неправедності, що в їхніх руках, кажучи: 9 Хто знає, чи не розкається Бог? І Він відвернеться від гніву Свого обурення, і не будемо винищені!
10 І Бог побачив їхні діла, що вони відвернулися від їхніх поганих доріг, і Бог розкаявся за зло, яке сказав їм учинити, та не вчинив.