Обурення та злість Йони
1 Йоні це дуже не сподобалось, він обурився і розлютився.
2 Він заволав до Господа, говорячи: О, Господи, хіба ж я не говорив про це, ще коли був у своїй країні? Тому я спочатку і втікав до Таршішу, оскільки я знав, що Ти є милосердним і добрим Богом, довготерпеливим і дуже милостивим, – Ти співчуваєш, коли бачиш нещастя!
3 Тепер же, Господи, благаю, забери моє життя у мене, адже краще мені померти, аніж далі жити!
4 А Господь промовив: Хіба в тебе є підстави для такої злості?
Господь повчає Йону через рициновий кущ
5 Тож Йона вийшов з міста, зі східного боку міста влаштував собі курінь і сів у його тіні, – він все ж хотів побачити, що станеться з містом.
6 Щоб звільнити Йону від роздратування, Господь Бог виростив рициновий кущ , який виріс над головою Йони і давав тінь. Йона дуже зрадів появі цієї рослини.
7 Але наступного ранку Бог звелів хробакові підточити рицинову рослину, й вона засохла.
8 Сталося так, що коли зійшло сонце, Бог послав гарячий східний вітер. Сонце так припекло голову Йони, що він занеміг, і просив собі смерті, говорячи: Краще вже мені померти, ніж так жити!
9 Тоді Бог промовив до Йони: Невже тобі так прикро через рослину? Він же відповів: Так, я дуже засмучений, – аж до смерті!
10 Тоді Господь сказав: Ти жалкуєш за рослиною, над якою ти не трудився і не вирощував. Вона сама в одну ніч виросла, й в одну ніч загинула.
11 Тож хіба Я міг не змилуватись над цілим великим містом, Ніневією, в якому живе понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити своєї правиці від своєї лівиці, й чимало худоби?
1 І Йона засмутився сильним смутком і розгубився. 2 Він помолився до Господа і сказав: О, Господи, чи це не мої слова, ще коли я був у моїй землі? Через це я поспішив, щоб втекти в Тарсіс, адже я знав, що Ти милосердний і щедрий, довготерпеливий і дуже милосердний, і що каєшся за зло! 3 Тепер же, Владико Господи, візьми мою душу від мене, бо краще мені померти, ніж мені жити!
4 І промовив Господь до Йони: Хіба ти сильно засмутився? 5 Йона ж вийшов з міста і сів напроти міста. І він зробив собі там шатро, і сидів під ним у тіні, аж доки не побачить, що буде з містом.
6 А Господь Бог наказав гарбузові, і виріс понад голову Йони, щоби була тінь над його головою, аби його отінити від його біди. І Йона зрадів гарбузом великою радістю. 7 І Бог наказав ранковому хробакові на наступний ранок, і він уразив гарбуза, і той засох.
8 І сталося, що як тільки зійшло сонце, то Бог наказав спекотливому вітру, що палить, і сонце уразило голову Йони. І він ослабів, і відрікався свого духу, кажучи: Краще мені померти, ніж жити! 9 Та Бог сказав Йоні: Чи ти сильно засмутився за гарбуза? А він сказав: Я дуже сильно засмутився, аж до смерті! 10 І Господь сказав: Ти пошкодував гарбуза, над яким ти не трудився над ним, і ти його не підживлював, який постав через ніч і загинув через ніч. 11 А хіба Я не пошкодую великого міста Ніневії, в якому живуть понад сто двадцять тисяч людей, котрі не пізнали їхню правицю чи їхню лівицю, і багато худоби?