Хитрощі гівійців
1 Коли ж почули про це всі царі, які жили на другому боці Йордану, – ті, котрі в горах і котрі на рівнинах, а також уздовж усього узбережжя Великого Моря, аж до Лівану, – хеттейці й аморейці, ханаанці та періззейці, гіввійці та євусейці, –
2 то об’єдналися разом, аби одностайно виступити проти Ісуса та Ізраїлю.
3 Але мешканці Ґівеона, почувши про те, що вчинив Ісус з Єрихоном і Аєм,
4 удались до хитрощів: вони вибрались у дорогу, заготовивши собі заздалегідь їжу, поклали на своїх ослів старі рвані мішки, а також потріскані й полатані бурдюки з вином.
5 На їхніх ногах були сходжені й полатані сандалі; їхній верхній одяг був старим і зношеним , а весь, заготовлений ними хліб – черствий і запліснявілий.
6 Вони прийшли до Ісуса в табір у Ґілґалі, й промовили до нього та до Ізраїльських мужів: Ми прийшли з далекого краю, аби ви уклали з нами Заповіт!
7 Але Ізраїльські мужі запитали гіввійців: А може ви мешкаєте неподалік від нас, то як же ми можемо укладати з вами Заповіт?
8 Вони ж звернулись до Ісуса: Ми – твої слуги! А Ісус запитав їх: Хто ви, й звідки ви прибули?
9 А вони йому відповіли: З дуже далекого краю прибули твої слуги в ім’я Господа, Бога твого, бо ми почули вістку про Нього, і те, що Він учинив у Єгипті,
10 а також усе, що Він зробив з двома аморейськими царями, які з іншого боку Йордану, – з Сіхоном, царем Хешбону та Оґом, башанським царем, котрий мешкав у Аштароті.
11 Наші старійшини й мешканці нашого краю звернулися до нас з такими словами: Візьміть із собою про запас харчів на дорогу, підіть назустріч з ними й скажіть їм: Ми – ваші слуги, – тож тепер укладіть з нами Заповіт.
12 Цей наш хліб був ще теплим, коли ми брали його з наших осель на дорогу , коли ми вирушали, аби йти до вас, – тепер же він сухий і запліснявілий.
13 Так само й ці бурдюки з-під вина були новими, коли їх наповнювали, а тепер вони подерті; цей наш одяг і наше взуття зносилося від надто далекої дороги.
14 Тоді мужі Ізраїлю попробували дещо з їхньої їжі, але з Господом не порадились.
15 Тож Ісус уклав з ними мирний Заповіт, пообіцявши зберегти їм життя . У цьому заприсяглись і старійшини громади.
16 Так сталося, що через три дні, після того як був укладений з ними Заповіт, виявилось, що вони зблизька, й мешкають неподалік від них.
17 Тож, вирушивши, Ізраїльтяни на третій день прибули до їхніх міст. А їхніми містами були: Ґівеон, Кефіра, Беерот і Кір’ят-Єарім.
18 Проте Ізраїльтяни не знищили їх, позаяк старійшини громади заприсяглися їм Господом, Богом Ізраїлю, через що вся громада пізніше нарікала на старійшин.
19 Але старійшини пояснили всій громаді: Ми заприсяглися їм Господом, Богом Ізраїлю, тому й не сміємо до них доторкатись.
20 Зробимо з ними, як обіцяли: збережемо їм життя, щоб не впав на нас гнів Божий через порушення присяги, якою ми їм присяглися.
21 Тому старійшини громади вирішили: Нехай вони живуть і працюють дроворубами й носять воду для потреб усієї громади.
22 Після того Ісус покликав їх (гіввійців ) і сказав такі слова: Чому ви нас обманули, сказавши: Ми живемо від вас дуже далеко? Адже ви мешкаєте майже між нами!
23 Через те будете ви прокляті, й повіки залишитесь слугами, – будете рубати дрова й носити воду для Дому (Храму ) мого Бога!
24 Вони ж, відповідаючи Ісусові, сказали: Твої слуги довідались про те, що Господь, Бог твій, заповів Мойсеєві, Своєму слузі, віддати вам усю цю землю і знищити перед вами всіх мешканців цього краю. Тож ми з цієї причини дуже налякались за своє життя, тому й учинили так.
25 Тепер ми в твоїх руках, – що вважатимеш за краще й справедливе з нами зробити, те й роби.
26 А вчинив він (Ісус ) з ними так: врятував їх від рук Ізраїльтян, і вони їх не знищили.
27 І призначив їх Ісус з того дня рубати дрова та носити воду для громади й для Господнього жертовника на тому місці, яке Господь обере. І так воно залишається по сьогодні.
1 А коли почули аморейські царі, які на другому березі Йордану, ті, які в горах, ті, які на рівнині, ті, які по всьому узбережжі Великого моря, і ті, які в Антиливані (хети, аморейці, ґерґесейці, ханаанці, ферезейці, евейці та євусейці) 2 то зібралися разом, щоб воювати проти Ісуса й Ізраїля — одночасно всі. 2a Тоді Ісус збудував на горі Ґевал жертовник Господу, Богові Ізраїля, 2b як і заповів Мойсей, Господній слуга, ізраїльським синам, як записано в законі Мойсея, — жертовник з нетесаного каміння, до яких не прикладали залізного знаряддя . І приніс там всепалення Господу та жертву спасіння. 2c І написав Ісус на каменях второзаконня, закон Мойсея, який записав перед ізраїльськими синами. 2d Весь Ізраїль, їхні старійшини, судді і їхні писарі переходили сюди і туди перед ковчегом, а священики і левіти взяли ковчег Господнього завіту (а тим часом половина народу , і чужинець, і місцевий житель, була поблизу гори Ґарізін, а половина — неподалік гори Ґевал, як і заповів Мойсей, Господній слуга) щоби спочатку благословити народ. 2e І таким чином після цього Ісус прочитав усі слова цього закону, благословення і прокляття, згідно з усім написаним у законі Мойсея. 2f Не було слова з усього, що заповів Мойсей Ісусові, чого б не прочитав Ісус до вух усього зібрання ізраїльських синів — чоловікам, жінкам, дітям і чужинцям, які приєдналися до Ізраїля. 3 А ті, хто жив у Ґаваоні, почули все, що вчинив Господь з Єрихоном і Ґаєм. 4 Тож і вони вчинили хитро: пішовши, заготовили їжу і підготувалися, і, взявши старі мішки на своїх ослів, старі міхи вина і подерті онучі, 5 середина ж їхнього взуття, їхні сандалі — старі й сходжені на їхніх ногах, їхній особистий верхній одяг — старий, їхній заготовлений хліб — сухий, запліснявілий і поїдений. 6 І вони прийшли до Ісуса, в ізраїльський табір, до Ґалґалу, і промовили до Ісуса й Ізраїля: Ми прийшли з далекої землі, тепер складіть з нами завіт! 7 Та ізраїльські сини запитали в хоррейця: Може ти посеред мене живеш, тож як складу я з тобою завіт? 8 Вони ж сказали Ісусові: Ми — твої слуги! А Ісус запитав їх: Звідки ви, і звідки ви прибули? 9 А ті відповіли: З дуже далекої землі прийшли твої слуги в Ім’я Господа, Бога твого. Оскільки ми почули Ім’я Його і те, що Він зробив у Єгипті, 10 і те, що Він учинив аморейським царям, які були на другому боці Йордану, — Сеонові, цареві Есевону, і Оґові, цареві Васану, який жив у Астароті та в Едраїні. 11 І, почувши про це , наші старійшини і всі, хто живе на нашій землі, звернулися до нас, говорячи: Візьміть собі заготовлену їжу на дорогу, підіть їм назустріч і скажете їм: Ми є твоїми слугами! Тож тепер складіть з нами завіт. 12 Ці хлібини — теплими взяли ми їх у той день, в який вийшли, щоби прийти до вас, тепер же висохли і стали запліснявілими. 13 Ось це — міхи вина, які ми наповнили новими, а вони подерлися. Наш одяг і наше взуття зносилися від надто довгої дороги. 14 І старійшини попробували їхню їжу, а Господа не запитали. 15 Тож Ісус уклав з ними мир і склав з ними завіт, що збережуть їм життя , і старійшини громади дали їм клятву. 16 І сталося, через три дні, після того, як був складений з ними завіт, вони почули, що ті є поблизу від них, і що вони між ними живуть. 17 Тож ізраїльські сини вирушили і пішли до їхніх міст. А їхні міста — Ґаваон, Кефіра, Вирот і місто Ярін. 18 Та ізраїльські сини не воювали з ними, бо поклялися їм усі старійшини Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на старійшин. 19 А старійшини сказали всій громаді: Ми поклялися їм Господом, Богом Ізраїля, і тепер не зможемо доторкнутися до них. 20 Це зробимо, щоб їх залишити при житті, і залишимо їх, і не буде на нас гніву через клятву, якою ми їм поклялися. 21 Вони житимуть, та будуть лісорубами і носитимуть воду для всієї громади, як і сказали їм старійшини. 22 Тож Ісус закликав їх і сказав їм: Чому ви мене обманули, кажучи: Ми живемо дуже далеко від тебе? Адже ви — місцеві жителі, з тих, які живуть між нами! 23 Тепер же ви прокляті, — не переведеться у вас раб і лісоруб для мене і мого Бога! 24 А вони відповіли Ісусові, кажучи: Донеслося до нас те, що заповів Господь, Бог твій, Мойсеєві, Своєму слузі, — дати вам цю землю і вигубити нас і всіх, хто на ній живе, з-перед вашого обличчя. І від вашого обличчя на нас напав великий страх за наші душі, і ми вчинили це діло. 25 Ось тепер ми у ваших руках, як вам подобається і як ви вважаєте, так з нами і вчиніть. 26 І вчинили з ними так, — Ісус врятував їх у той день з рук ізраїльських синів, тож їх не вигубили. 27 І поставив їх Ісус у той день лісорубами, а також носити воду для всієї громади і для Божого жертовника. Через це стали ті, хто живе в Ґаваоні, лісорубами і носіями води для Божого жертовника до сьогоднішнього дня, — на місці, яке Господь вибере.