Лихо та нещастя пророка
1 Я – та людина, яка зазнала горя від жезла Його гніву.
2 Він мене провадив і завів у темряву, а не до світла.
3 Лише на мене Він щодня підіймає Свою руку.
4 Він виснажив моє тіло й мою шкіру, – Він поламав мої кості.
5 Він нагромадив навколо мене гори гіркоти страждань, –
6 вкинув мене в темряву, як давно померлого.
7 Він огородив мене стіною, щоб я не вийшов, – закував у тяжкі кайдани.
8 І хоч я кричатиму й голосно благатиму, – Він відгородився від моєї молитви.
9 Він перекрив мої дороги тесаним камінням, викривив мої стежки.
10 Він щодо мене, – як чатуючий ведмідь, як лев у засідці.
11 Він поплутав мої дороги, пошарпав мене, перетворивши мене в ніщо.
12 Він натягнув тятиву Свого лука й поставив мене мішенню для стріл.
13 Він пробив моє серце стрілами зі Свого сагайдака.
14 Я став посміховиськом для всього мого народу, – повсякденною глумливою піснею про мене.
15 Він нагодував мене гіркотою, напоїв мене полином.
16 Він стер мої зуби гравієм, нагодував мене порохом.
17 Я втратив душевний спокій і забув про добробут.
18 Тому я сказав про себе: Пропала моя життєва сила й щезла моя надія на Господа.
19 Згадай же, Господи, про моє лихо та мої нещастя, – про той полин і гіркоту.
20 Постійні думки про це шматують у мені мою душу.
Велика вірність Господа
21 Але я нагадую своєму серцю минуле, і від того оживає в мені надія.
22 З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується.
23 Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи !
24 Господь – мій уділ (доля ), – говорить моя душа, – тому й далі я буду на Нього надіятись.
25 Господь прихильний до тих, котрі на Нього покладаються, – до кожної душі, яка Його шукає.
26 Щастить тому, хто спокійно очікує Господнього спасіння.
Бог карає за гріхи
27 Щаслива людина, якщо вона змалку звикла нести ярмо життєвих проблем .
28 Вона сидітиме на самоті й мовчатиме, розуміючи, що це Він (Господь ) поклав ярмо на неї.
29 Вона схиляє свої уста (лице ) до пороху землі з думкою: Можливо, ще є надія!
30 Нехай не боїться підставити щоку тому, хто її (людину ) б’є, насичуючись (приймаючи як належне ) ганьбою,
31 й пам’ятаючи, що Господь не навіки відкидає людину .
32 Бо, хоч Він засмучує, – проте, за Своєю неосяжною добротою, знову змилосердиться.
33 Адже Він карає, засмучуючи людських дітей, не за бажанням Свого серця.
34 Але, коли топчуть ногами всіх полонених землі,
35 коли порушуються права людини перед очима Всевишнього,
36 коли людина скривджена несправедливістю в суді, – хіба Господь усього цього не бачить?
37 Хто може сказати, – і те станеться, якщо Господь не накаже, щоб так і справді було?
38 Хіба не за наказом Всевишнього трапляється добре й погане?
39 Чому нарікає кожна жива людина? Нехай би вона нарікала на власні гріхи.
40 Тож випробуймо та дослідімо свої дороги життя, і навернімось до Господа!
41 Здіймаючи наші серця і руки до Небесного Бога, скажімо:
42 Ми відпали, ми збунтувались, – і Ти нас не простив.
43 Огорнутий гнівом, Ти нас переслідував і безпощадно нищив.
44 Ти закрив Себе хмарою, щоб не дійшла до Тебе наша молитва.
45 Непотребом і сміттям Ти нас зробив поміж народами.
46 Всі наші вороги відкрили проти нас свої роти.
47 Нашою долею стали страх і яма, спустошення й руїни…
48 Потоки сліз заливають мої очі через знищення дочки мого народу.
49 Безперестанку течуть з моїх очей сльози, і я не знаходжу полегшення,
50 аж поки не зглянеться з небес Господь і не зверне на мене увагу…
51 Те, що я бачу, завдає моїй душі нестерпного болю – через долю всіх дочок мого міста.
52 Мої вороги без причини заповзято полювали за мною, ловили, як пташку;
53 живцем кинули мене в яму й закидали мене камінням, –
54 вода сягала моєї голови, і я подумав: Мені кінець!
55 Господи, з тієї глибокої ями я кликав Тебе за Твоїм Ім’ям.
56 Ти почув мій голос, – тож і надалі не закривай Свого вуха перед моїми зойками і моїм воланням!
57 На щастя, Ти наблизився до мене в той час, коли я кликав до Тебе, і сказав: Не бійся!
58 Ти, Господи, вступився за мене у моїй справі й викупив моє життя!
59 Ти, Господи, бачиш мою кривду, – розсуди мою справу за справедливістю.
60 Ти також бачив усю їхню мстивість, – усі задуми моїх ворогів щодо мене.
61 Ти, Господи, чуєш їхнє знущання, – всі їхні підступні плани відносно мене, –
62 щоденні розмови, спрямовані проти мене, та їхні лайливі слова.
63 Подивись, адже сідають вони, чи встають, я – їхня глумлива пісня.
64 Відплати їм, Господи, за їхніми вчинками!
65 Пошли їм затьмарення сердець і нехай впаде на них Твоє прокляття!
66 Ти, Господи, переслідуватимеш їх у гніві, поки не вигубиш із-під небес!
1 Я — людина, яка бачить бідноту в палиці Його гніву. 2 Він мене схопив і привів до темряви, а не до світла, 3 лише на мене повернулася Його рука весь день. 4 Зістарилось моє тіло і моя шкіра, Він розбив мої кості. 5 Він понабудовував проти мене, і Він оточив мою голову, і навів злидні, 6 посадив мене в темряві, як мертвих віку. 7 Він понабудовував проти мене, і я не вийду, — тяжкими зробив мої мідні окови . 8 І хоч я закричу, і голосно кликатиму, Він відгородив мою молитву. 9 Він забудував мої дороги, загородив мої стежки, Він на мене навів тривогу. 10 Він для мене — ведмідь, який полює, лев у схованці. 11 Він переслідував мене, того, що відступив, і зупинив мене, поставив мене знищеним. 12 Він натягнув Свій лук і поставив мене, як ціль для стріли. 13 Він увів у мої нирки синів свого сагайдака. 14 Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них увесь день. 15 Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю. 16 І вибив мої зуби камінцем, наситив мене попелом. 17 І відсторонив від миру мою душу, — я забув про добро, 18 тож я сказав: Пропала моя перемога і моя надія від Господа. 19 Я загадав через мою убогість і моє переслідування, — гіркота і жовч 20 згадається, і надокучить мені моя душа. 21 Це постановлю у своєму серці, через це терпітиму.
25 Господь добрий для тих, що Його очікують, — для душі, яка Його шукатиме. 26 Добре терпеливо чекати на Господнє спасіння і мовчати. 27 Добре людині, коли візьме ярмо у своїй молодості, 28 сяде на самоті й мовчатиме, бо Він узяв на себе. 30 Підставить щоку тому, хто його б’є, насититься впокоренням, 31 бо Господь не відкине навіки. 32 Бо Хто впокорив, змилосердиться за великим числом Свого милосердя. 33 Адже Він не відповів від Свого серця і впокорив людських синів. 34 Щоби впокорити під Його ногами всіх в’язнів землі, 35 аби відхилити суд людини перед обличчям Всевишнього, 36 щоб засудити людину, коли її судить, — хіба Господь не побачив? 37 Хто так сказав, і сталося, чи Господь не заповів? 38 Хіба з уст Всевишнього вийде зло і добро? 39 Чому нарікає людина, живучи, — чоловік за свої гріхи?
40 Наша дорога розвідана і досліджена, тож повернімося до Господа! 41 Піднімімо наші серця до Всевишнього — на руках до неба. 42 Ми згрішили, ми були безбожні, і ми засмутили, і Ти не помилував. 43 Ти навідався в гніві, і Ти нас відігнав. Ти вигубив, Ти не пощадив. 44 Ти покрив Себе хмарою через молитву, 45 щоб схилити мене і відкинути; Ти нас поставив посеред народів. 46 Проти нас відкрили свої уста всі наші вороги. 47 Нас охопив страх і жах, збудження і знищення. 48 Моє око виведе потоки води над побиттям дочки мого народу. 49 Моє око втопилося, тож не замовчу, щоб не було спочинку, 50 аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить! 51 Моє око нагромаджує на мою душу за всіх дочок міста. 52 Мої вороги заповзялися полювати на мене без підстави, як на горобця, 53 убили в ставі моє життя і поставили на мене камінь, — 54 полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.
55 Господи, я закликав Твоє Ім’я з глибокого ставу. 56 Ти почув мій голос, не сховай Твоїх вух від моєї молитви. 57 Ти наблизився для допомоги мені в день, в який я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся! 58 Господи, ти розсудив суди моєї душі, — Ти визволив моє життя! 59 Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти відсудив мій суд. 60 Ти побачив увесь їхній суд, усі їхні задуми щодо мене. 61 Ти почув їхню погорду, усі їхні задуми проти мене, 62 уста тих, що повстали, — проти мене, і їхні намагання проти мене весь день. 63 Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я — їхня пісня. 64 Господи, віддаси їм відплату, за ділами їхніх рук, 65 віддаси їм охорону серця! Твоє лихо для них, — 66 Ти переслідуватимеш у гніві та вигубиш їх під небом, Господи!