Нова змова проти Неємії
1 Коли Санваллату, Товії, аравійцю Ґешему та всім іншим нашим ворогам стало відомо, що я відбудував стіну, так що в ній зовсім не залишилось проломів, – хоч на той час я ще не в усіх брамах встановив двостулкові двері, –
2 то сталося так, що Санваллат та Ґешем прислали мені запрошення: Давай зустрінемось разом у Кефірімі, в долині Оно. Так вони замислили заподіяти мені лихо.
3 Але я відіслав до них послів з такою відповіддю: Я зайнятий великою справою, тому не зможу прийти. Задля чого мала би зупинитися робота, якби я все залишив і пішов до вас?
4 Вони чотири рази посилали до мене, пропонуючи зустрітись, а я їм щоразу відповідав ті самі слова.
5 На п’ятий раз Санваллат направив до мене свого слугу з подібною пропозицією, а в його руках був ще й відкритий лист.
6 У ньому було написано: Серед людей поширюються чутки, – зокрема, про це розповідає і Ґешем, – що ти, разом з юдеями, плануєте заколот, тому ви й будуєте стіну. За тими ж чутками, ти мав би стати їхнім царем.
7 Адже ти навіть настановив пророків, котрі мають про тебе в Єрусалимі провіщати: В Юдеї є цар! Ця вістка, безперечно, дійде і до царя, отже, негайно приходь, і разом порадимось!
8 Але я послав до нього таку відповідь: Нічого подібного, про що ти говориш, не було, – ти все це вигадав сам!
9 Ось таким чином вони намагались нас залякати, вважаючи: Опустяться їхні руки щодо подальшої праці, й вона не буде завершена! Проте цим вони лише придавали мені більшої рішучості .
10 Коли я прийшов у дім Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавеїлового, а він зачинився й каже: Зустрінемося в Божому Храмі, заховаємось десь у середині Храму, й зачинимо за собою двері Храму, адже хочуть тебе вбити, і прийдуть тебе вбивати вночі!
11 А я йому відповів: Хіба така людина, як я, повинна втікати? Та й хто я такий, що можу ввійти в Храм і залишитись при цьому живим? Не піду!
12 Я зрозумів, що не Бог його послав, – а він сам проголосив таке пророцтво щодо мене, оскільки Товія і Санваллат підкупили його.
13 Він був підкуплений, щоб мене залякати, адже учинивши так, я згрішив би, а вони отримали би підставу мене зганьбити перед людьми.
14 Тож пригадай, мій Боже, Товії і Санваллатові їхні негідні вчинки, а також пророчиці Ноадії та іншим пророкам, котрі мене залякували!
Завершення відбудови стіни
15 Двадцять п’ятого дня місяця Елула, – через п’ятдесят два дні, – стіна була завершена.
16 Так сталося, що коли про це довідались усі наші вороги, та побачили всі навколишні народи, то дуже злякались і впали духом, усвідомивши, що все це відбулось за волею нашого Бога.
17 Того часу знатні люди з Юдеї часто посилали свої листи до Товії, а Товія відповідав на них,
18 адже чимало Юдеїв були з ним пов’язані присягою, оскільки він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син Шеханії, Єгоханан, був одружений на дочці Мешуллама, сина Берехії.
19 Усі вони мені розповідали, який він хороший, і передавали йому все, що говорив я. Товія після того надсилав мені листи, аби мене залякати.
1 І сталося, коли Санаваллат, Товія, аравієць Ґисам і решта з наших ворогів почули, що я збудував стіну, то не залишилось у них духу. До того часу в брамах я не встановив воріт. 2 Тож Санаваллат і Ґисам послали до мене, кажучи: Давай зберемося разом в селах на рівнині Оно. А вони замислили вчинити мені зло. 3 Та я відіслав до них послів, кажучи: Я роблю велику справу і не зможу прийти, щоб часом справа не зупинилася. Як тільки її закінчу, то прийду до вас. 4 А вони присилали до мене подібне до цього слово, і я їм відсилав згідно із цим.
5 І тоді Санаваллат послав до мене свого раба і відкритого листа в його руці. 6 А в ньому було написано: Між народами поширилася чутка, що ти і юдеї задумуєте збунтуватися, через це ти і будуєш мур, і ти станеш у них царем. 7 Тож для цього ти собі поставив пророків, аби ти сів у Єрусалимі за царя в Юди. Тепер же сповістять цареві про ці справи. Тож тепер давай порадимося про це! 8 А я послав до нього, кажучи: Не сталося за цими словами, які ти говориш, бо від твого серця ти ними обманюєш! 9 Адже всі нас залякують, кажучи: Ослабнуть їхні руки від цієї справи, і вона не буде зробленою! Тепер же я укріпив свої руки!
10 Одного разу я прийшов у дім Семея, сина Далая, сина Меитавила, а він сидить замкнений. І він сказав: Давай зберемося в Божому домі, у середині нього, і замкнемо його двері, бо вночі мають прийти тебе вбити! 11 А я відповів: Хіба чоловік, такий, як я, втікатиме? Або, хто такий чоловік, який увійде в дім і житиме? 12 І я зрозумів, і ось Бог його не послав, бо це пророцтво — слово проти мене. Товія і Санаваллат найняли 13 проти мене юрбу, щоб я злякався, учинив так і згрішив, щоб став я для них поганим іменем, аби вони докорили мене. 14 Згадай, Боже, Товії і Санаваллатові згідно із цими його ділами, пророкові Ноадії та решті з пророків, які мене лякали!
15 На двадцять п’ятий день місяця Елула — через п’ятдесят два дні, мур завершили. 16 І сталося, коли всі наші вороги почули, то злякалися всі народи, які довкола нас, і напав сильний страх у їхніх очах, і пізнали, що від нашого Бога цю справу доведено до завершення. 17 І в ті дні від багатьох знатних з Юди пішли листи до Товії, і від Товії прийшли до них, 18 бо багато хто в племені Юди були під клятвою йому, адже він був зятем Сехенії, сина Ірая, а його син Йонатан взяв дочку Месулама, сина Варахія, за жінку. 19 Тож вони промовляли до мене його слова, і мої слова доносили йому, а Товія надсилав листи, щоб мене налякати.