1 Примхлива людина схильна до свавілля і кепкує з усього розумного.
2 Нерозумний не має задоволення від навчання, і прагне показати лише власну дотепність.
3 Услід за нечестивим вчинком приходить зневага, а з ганебним – сором.
4 Слова людських уст, як глибокі води, а джерело мудрості, як вируючий потік.
5 Несправедливо зважати на особу нечестивого й промовчати , коли той фальсифікує справу невинуватого в суді.
6 Уста нерозумного доводять до сварки, а його слова викликають побої.
7 Уста нерозсудливого – це його погибель, а його слова – пастка для власної душі.
8 Слова наклепника, як ласощі, які проникають у нутрощі утроби того, хто слухає.
9 Хто недбало ставиться до своєї праці, той брат марнотратника.
10 Ім’я Господа – міцна фортеця, – утече до неї праведник і безпечний .
11 Маєток багатого – місто-фортеця, і в його уяві воно оточене високим муром.
12 Перед падінням підноситься серце людини, тоді як славі передує покірність.
13 Хто дає відповідь, не вислухавши, той нерозумний і обов’язково осоромиться.
14 Дух людини підтримує її у хворобі, але хто підтримає її підупалий дух?
15 Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають науку.
16 Дарунок готує людині простір, і приводить її в коло можновладців.
17 Хто першим викладає свою справу, той здається правим, але приходить його суперник і поправляє його.
18 Жереб кладе край суперечці, – вирішує справи можновладців.
19 Розлючений брат неприступніший за укріплене місто, а чвари, – наче засуви замку.
20 Від плоду уст людини наповнюється її нутро , – результатом власної мови вона насичується.
21 Смерть і життя у владі язика, – ті, котрі його люблять (нестримані ), споживатимуть його плоди (результати ).
22 Хто знайшов добру жінку, знайшов благо, і отримав милість від Господа.
23 Убогий розмовляє благально, багатий же відповідає зухвало.
24 Бувають друзі, що провадять до загибелі, але може бути друг, який прихильніший, ніж брат.
1 Людина, яка бажає відлучитися від друзів, шукає приводу, вона повсякчас буде в погорді.
2 Той, кому бракує розуму, не має потреби в мудрості, оскільки він радше керується безумством.
3 Як тільки безбожний зануриться в глибочінь зла, він нехтує всім , — і навідуються до нього непошана і зневага.
4 Слово в серці людини — мов глибока вода; ріка і джерело життя вирують.
5 Не добре бути в захопленні від безбожних, так само, як і несправедливо перекручувати правду на суді.
6 Губи нерозумного доводять його до зла, його зухвалі уста накликають смерть.
7 Уста нерозумного — це його погибель, а його губи — пастка для його душі.
8 Ледачих гне додолу страх, а душі жінкоподібних чоловіків голодуватимуть.
9 Хто себе не виправить у своїх справах, — той брат свого мучителя.
10 Господнє Ім’я — у величі сили; тож праведні, які линуть до Нього, отримують велич.
11 Маєток багатого — це укріплене місто, а велика його слава дає велику тінь.
12 Перед знищенням стає гордим серце людини, а перед прославленням воно стає покірним.
13 Коли хто відповідає, перш, ніж вислухає, — такому ганьба і сором.
14 Розумний слуга гасить гнів людини. А хто підтримає малодушну людину?
15 Серце розумного здобуває знання, і вуха мудрих шукають розуміння.
16 Дарунок людини поширює її володіння і садовить її поряд з можновладцями.
17 Праведний є власним обвинувачем у вступній промові на суді. Та нападає обвинувач — і сам стає оскарженим.
18 Жереб кладе край незгоді й між володарями визначає границі.
19 Коли братові допомагає брат, тоді він стає, як добре укріплене, високе місто, — сильний, наче збудований на міцному фундаменті царський палац.
20 Плодами своїх уст людина наповнює своє черево, — плодами своїх губ вона насититься.
21 Смерть і життя — у владі язика; ті, хто над ним панує, споживатимуть його плоди.
22 Хто знайшов добру жінку, знайшов милість, і від Бога він отримав радість.
22a Хто виганяє добру жінку, той викидає добро, а хто тримається перелюбниці, той безумний і безбожний.