Небезпечна запорука
1 Сину мій! Якщо ти поручився за свого ближнього, піднявши свою руку за чужого;
2 якщо ти зв’язав себе словами своїх уст, виявившись в тенетах через слова власних уст,
3 то вчини, сину мій, ось що: негайно рятуйся, оскільки ти потрапив у руки свого сусіда! Поспішай, упокорися, і наполегливо благай свого ближнього.
4 Не дай заснути своїм очам і задрімати своїм повікам, –
5 старайся звільнитися, як серна з рук мисливця , і як пташка з рук птахолова…
Поради ледарю
6 Піди до мурашки, ледарю, придивися до її діяльності, щоби помудрішати.
7 У неї нема ні начальника, ні наглядача, ні правителя,
8 але вона влітку заготовляє собі поживу, – під час жнив збирає собі корм.
9 Доки, ледарю, лежатимеш? Коли, нарешті, прокинешся зі свого сну?
10 Зовсім не довго дріматимеш, лише трохи поспиш, не довго відпочиватимеш, склавши руки, –
11 і прийде, наче бродяга, убогість твоя, і злидні твої, як розбійник…
Те, що ненавидить Господь
12 Людина розпусна, – лукава людина. Вона живе з фальшивими устами,
13 примружує своїми очима, човгає ногами, дає знаки своїми пальцями.
14 В її серці – підступ, вона постійно замишляє зло, сіє колотнечу.
15 Тому раптово впаде на нього нещастя, – він миттєво буде розбитий і не буде порятунку.
16 Ось шість речей, які ненавидить Господь, – навіть сім, що огидні для Його душі:
17 зарозумілий погляд очей; оманливий язик; руки, що проливають невинну кров;
18 серце, що виношує злі плани; ноги, що поспішають на злочин, і
19 фальшивий свідок, який свідчить неправду та сіє чвари між братами!
Небезпека перелюбу
20 Сину мій, дотримуйся настанов свого батька і не відхиляйся від повчань своєї матері.
21 Назавжди закріпи їх у своєму серці, – обв’яжи ними свою шию.
22 Коли ти йтимеш, – вони супроводжуватимуть тебе, коли ляжеш спати, – вони стерегтимуть тебе, а коли прокинешся, вони розмовлятимуть з тобою.
23 Адже Заповідь – це світильник, і повчання – світло; дорога життя – це картання і повчання,
24 аби вберегти тебе від нікчемної жінки, – від облесливої мови чужої.
25 Не пожадай у своєму серці її вроди, і нехай вона тебе не захоплює своїми бровенятами.
26 Якщо ціна повії може бути така, як хлібини, то заміжня жінка полює на дорогоцінну душу.
27 Хіба може хто взяти собі за пазуху жар і при цьому не спалити свого одягу?
28 Хіба можна ходити по жаріючому вугіллю й не обпекти ніг?
29 Так само буває і з тим, хто входить до дружини свого ближнього. Жоден з тих, хто б її доторкнувся, не залишиться невинним.
30 Хіба не ставляться до злодія з презирством, навіть, якщо він вкрав, щоб утамувати голод?
31 А коли його впіймають, він буде змушений віддати всемеро, – іноді треба буде віддати все майно свого дому.
32 Хто ж чинить перелюб з жінкою, той взагалі позбавлений розуму. Роблячи таке, він губить самого себе.
33 Побоїв і сорому йому не уникнути, й ганьба його не зітреться.
34 Адже ревнощі викличуть гнів чоловіка, і в час помсти він не виявить пощади, –
35 не прийме жодного дару, й не погодиться, хоча б той давав великий викуп.
1 Сину! Якщо ти поручився за свого друга, то передав свою руку ворогові.
2 Власні уста — міцна пастка для людини; вона попадає в тенета через губи власних уст.
3 Сину, чини те, що я тобі наказую: рятуйся, інакше через свого друга попадеш у руки злих людей ; іди, не занепадай, та й друга свого, за якого ти поручився, розворуши!
4 Не давай сну своїм очам, — не дозволяй задрімати своїм повікам,
5 аби спастися, наче сарна з тенет чи пташка із сильця.
6 Піди до мурашки, ледарю, та, спостерігаючи за її дорогами, переповнись заздрощами й стань мудрішим за неї.
7 Адже вона і землею не наділена, і наглядача не має, і під володарем не перебуває,
8 але вона влітку готує багато їжі, — у час жнив робить запаси.
8a Або піди до бджоли і навчися працелюбності — як старанно вона виконує свою роботу!
8b Плоди її праці використовують для здоров’я і царі, і прості люди, — вона всіма улюблена і славна.
8c Хоча незначна в неї сила, оскільки вона шанувала мудрість, то була звеличена.
9 Доки, ледарю, будеш лежати? Коли вже прокинешся зі сну?
10 Трохи поспиш, трохи посидиш, ще трохи подрімаєш, склавши руки на грудях,
11 тоді находить на тебе, мов поганий подорожній, убогість, і, мов добрий бігун, — нужда.
11a Якщо ж не будеш лінивим, то прийдуть твої жнива, наче джерело, а нужда втече, як поганий бігун.
12 Нерозумний і злочинний чоловік ходить недобрими дорогами.
13 Він підморгує оком, дає знак ногою і підказує знаками на пальцях,
14 а лукавим серцем повсякчас кує зло. Такий влаштовує колотнечу в місті.
15 За це раптово прийде його погибель, смерть і безповоротне знищення.
16 Він радий усьому, що Господь ненавидить, тож і загине через нечестивість своєї душі.
17 Погляд гордого, злий язик, руки, що проливають кров праведного,
18 серце, що затіває злі задуми, ноги, що поспішають чинити зло.
19 Фальшивий свідок розпалює неправду і насилає позови на братів!
20 Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері.
21 Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию.
22 Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою.
23 Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя,
24 аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої.
25 Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками.
26 Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків.
27 Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить?
28 Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг?
29 Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним.
30 Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує.
31 Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе.
32 А перелюбник через брак розуму губить свою душу,
33 терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік.
34 Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду,
35 жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами.