Псалом 101
1 Псалом Давида.
Господи, я буду оспівувати Твоє милосердя і Твою справедливість. Співатиму Тобі псалми .
2 Пильнуватиму за непорочною дорогою, аби Ти прийшов до мене. У чистоті серця ходитиму в своєму домі.
3 Не положу перед своїми очима жодної негідної речі. Я зненавидів злочинні вчинки і вони до мене не пристануть.
4 Нещире серце нехай стане мені чужим, лихого я не хочу знати.
5 Хто потайки поширює плітки щодо свого ближнього, того я знищу. Пихатого ока й зарозумілого серця я не стерплю.
6 Мої очі спрямовані на вірних краю, щоб мешкали зі мною. Хто ходить бездоганною дорогою, той буде мені служити.
7 Не житиме у моєму домі підступна людина, жоден неправдомовець не встоїть переді мною.
8 Кожного ранку я буду знищувати нечестивих краю, аби вигубити з Господнього міста всіх, котрі чинять злочин.
1 Молитва вбогого, коли він ослаб і виливає перед Господом своє благання.
2 Господи, вислухай мою молитву, — нехай дійде до Тебе моє благання.
3 Не відверни від мене Свого обличчя. У день, коли приходить скрута, прихили до мене Своє вухо. Того дня, коли я закличу до Тебе, вислухай мене негайно.
4 Адже мої дні зникли, як дим; мої кості висохли, як сухі поліна.
5 Я потолочений, як трава, і моє серце засохло, — я навіть забував їсти свій хліб.
6 Від зойків і мого стогону тіло моє присохло до моїх кісток.
7 Я уподібнився до пелікана, що в пустелі, — я став, як та сова в розваленому домі.
8 Я не спав — став, як той самотній горобець на даху.
9 Упродовж цілого дня наді мною глумилися мої вороги, і ті, які мене хвалили, стали проклинати мене.
10 Адже, наче хліб, я їв попіл, а свій напій я розводив сльозами —
11 через Твій гнів і обурення, оскільки, звеличивши мене, Ти скинув додолу.
12 Мої дні промайнули, наче тінь, я висох, як трава.
13 А Ти, Господи, перебуваєш навіки, і пам’ять Твоя — з роду в рід.
14 Тож, піднявшись, змилуйся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки прийшов час.
15 Адже Твої раби вподобали його каміння й будуть жаліти його пил.
16 І народи боятимуться Господнього Імені, — усі царі землі — Твоєї слави.
17 Адже Господь збудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі.
18 Він зглянувся на молитву покірних і не погордував їхнім благанням.
19 Нехай це буде записано для наступного покоління, і відроджений народ хвалитиме Господа.
20 Бо Він поглянув зі Своєї святої висоти, — Господь поглянув із неба на землю,
21 аби почути стогін скованих, визволити синів, виданих на смерть,
22 сповіщати в Сіоні Господнє Ім’я і хвалу Його в Єрусалимі,
23 коли народи й царства зберуться разом, щоби служити Господу.
24 Він відповів йому на дорозі його сили: Сповісти мені короткочасність моїх днів.
25 Не забери мене в половині моїх днів, — Твої роки з роду в рід.
26 Ти, Господи, на початку заснував землю, і небеса — діло Твоїх рук.
27 Вони загинуть, а Ти — стоятимеш; і всі, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, — будуть замінені вони.
28 А Ти — Той Самий, і рокам Твоїм не буде кінця.
29 Сини Твоїх рабів житимуть, і їхнє потомство йтиме вперед навіки.