Псалом 137
1 Над ріками вавилонськими ми сиділи й плакали, згадуючи Сіон.
2 Там, на їхніх вербах ми повісили наші гусла.
3 Адже ті, котрі взяли нас у полон, домагались від нас пісень, – наші гнобителі жадали розваги, кажучи : Заспівайте нам сіонських пісень!
4 Як можемо ми співати Господню пісню на чужій землі?
5 Якщо я забуду тебе, Єрусалиме, нехай відмовитьмені правиця моя.
6 Нехай прилипне мій язик до піднебіння, якщо не згадаю про тебе, Єрусалиме, – якщо не вважатиму тебе джерелом моєї радості.
7 Пригадай, Господи, нащадкам Едома той день Єрусалима, коли вони вигукували: Руйнуйте його, руйнуйте аж до самих підвалин!
8 Дочко вавилонська, руйнівнице! Блаженний той, хто відплатить тобі тим самим, що ти заподіяла нам!
9 Благословенний той, хто і твоїх немовлят схопить та розіб’є об скелю !
1 Псалом Давида. Прославлятиму Тебе, Господи, від усього мого серця, співатиму Тобі перед ангелами, бо Ти вислухав слова моїх уст.
2 Поклонюся до Твого святого храму і прославлю Твоє Ім’я за Твою милість і Твою правду, бо Ти звеличив Своє слово понад усяке ім’я.
3 Того дня, як я закличу до Тебе, невідкладно вислухай мене: Ти потурбуєшся про силу моєї душі.
4 Хай прославлять Тебе, Господи, усі царі землі, бо всі чули слова Твоїх уст;
5 тож хай співають на дорогах Господніх, бо велика слава Господня!
6 Адже високо Господь: і на понижене Він споглядає, і горде здалека впізнає.
7 Якщо я піду серед біди, Ти держатимеш при житті мене. На злобу моїх ворогів простягнув Ти Свою руку, — Твоя правиця спасла мене.
8 Господь розплатиться за мене! Господи, навіки милість Твоя; не погордуй ділами Своїх рук!