Псалом 38
1 Псалом Давида. На спомин.
2 Господи, не докоряй мені в Своєму гніві, не карай мене в Своєму обуренні;
3 адже Твої стріли прошили мене, і тяжіє наді мною Твоя рука.
4 Нема здорового місця на моєму тілі від Твого гніву, нема спокою в моїх кістках через мої гріхи.
5 Адже моя провина піднялася вище моєї голови, вона лежить на мені, наче важкий тягар.
6 Мої рани гнояться і смердять через моє безумство.
7 Згорблений і пригнічений, я цілий день тиняюсь немов у жалобі;
8 мої крижі горять вогнем, – нема здорового місця на моєму тілі.
9 Я вкрай пригнічений і ослаблений, ридаю від хвилювання мого серця.
10 Господи, перед Тобою всі мої прагнення, мій стогін від Тебе не прихований.
11 Моє серце стривожене, моя сила залишає мене, і навіть світло моїх очей втрачається.
12 Мої друзі й мої приятелі через моє горе цураються мене, – мої родичі стоять осторонь.
13 А ті, що зазіхають на моє життя, тенета на мене розставляють, – ті, що бажають мені лиха, загрожують знищенням і постійно замишляють підступне.
14 Але я, мов глухий, не чую, і мов німий, не відкриваю своїх уст.
15 Я став, як людина, яка не чує і яка не має в своїх устах відповіді,
16 тому що на Тебе, Господи, я покладаю надію, – Ти, Господи, Боже мій, відповіси!
17 Тож я сказав: Нехай не зловтішаються ті, котрі гордовито підносяться наді мною, чекаючи, коли нарешті захитаються мої ноги.
18 Адже я, дійсно, на грані падіння, і моя недуга постійно переді мною.
19 Я свою провину визнаю і жалкую про свій гріх.
20 Мої ж вороги повні життя, стали сильними, – багато є таких, котрі безпідставно мене ненавидять.
21 Ті, що відплачують злом за добро, вороже ставляться до мене через те, що я прагну до добра…
22 Не залишай мене, Господи, Боже мій! Не віддаляйся від мене.
23 Поспіши мені на допомогу, Господи! Ти – спасіння моє!
1 На закінчення — Ідітунові. Пісня Давида.
2 Я сказав: Пильнуватиму мої дороги, щоб не грішити своїм язиком. Я поставив охорону моїм устам, коли грішний став переді мною.
3 Я втратив голос і став сумирний, не говорив навіть про добро, та мій біль відновився.
4 Жаром зайнялося в мені моє серце, і в моїх роздумах палахкотітиме вогонь. Я став промовляти своїм язиком:
5 Господи, об’яви мені мій кінець і міру моїх днів, яка вона, щоб я знав, чого мені бракує.
6 І Ти показав мої дні — ось вони, декілька п’ядей; моє існування — це ніщо перед Тобою. Усе — лише марнота — кожна людина, що живе.
(Музична пауза).7 Отак, наче привид, проминає людина, — даремно клопочеться вона. Збирає скарби, та не знає, для кого їх збирає.
8 А тепер, хто надія моя? Хіба не Господь? Моє існування — в Тобі.
9 Звільни мене від усіх моїх беззаконь, — докором для безумного Ти зробив мене.
10 Я онімів і не міг відкрити моїх уст, бо Ти — Той, Хто мене створив.
11 Відверни від мене Свої кари. Я зовсім ослаб від сили Твоєї руки.
12 Докорами за беззаконня Ти покарав людину і забрав її душу, як павутину. Тож даремно непокоїться кожна людина.
(Музична пауза).13 Господи, вислухай мою молитву і почуй моє благання. Відгукнися на мої сльози, бо я в Тебе, як мандрівник і чужинець, як і всі мої батьки.
14 Дай полегшу мені, щоб я спочив перед тим, як відійду, і мене вже не стане.