Псалом 41
1 Диригентові. Псалом Давида.
2 Блаженний, хто дбає про бідного. У час недолі Господь і його врятує.
3 Господь охоронятиме його й збереже йому життя; він буде щасливим на землі. Господи, Ти не віддаси його напризволяще його ворогам.
4 Господь підтримає його, коли він хворітиме, – усю його біль Він зніме під час його хвороби.
5 Я тоді сказав: Господи, змилуйся наді мною, вилікуй мою душу, бо я згрішив перед Тобою.
6 Мої вороги злісно говорять про мене: Коли вже він помре і зникне його ім’я?
7 А коли хто приходив відвідати мене , то розмовляв нещиро. Його серце було сповнене лицемірством. Щойно вийшовши, розголошував погане.
8 Усі мої вороги разом шепочуться, змовляючись проти мене:
9 Смертельна хвороба впала на нього, – раз він зліг, то вже не підійметься.
10 Навіть мій приятель, з яким я в мирі, якому довіряв, котрий їв мій хліб, підняв на мене п’яту!
11 Але Ти, Господи, змилуйся наді мною, підійми мене, – і я їм відплачу.
12 Про Твою прихильність до мене я довідаюсь з того, що мій ворог не буде зловтішатись мною.
13 Тож підтримай мене заради невинності моєї і постав мене перед Собою навіки.
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, від віку й до віку. Амінь, амінь!
1 На закінчення. Повчання для синів Кореєвих.
2 Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже.
3 Моя душа спрагнена Живого Бога. Коли прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?
4 Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, коли щодня мені говорили: Де твій Бог?
5 Згадав про це я і вилив перед собою душу свою, бо перейду до місця, де дивовижний намет, — аж до дому Божого — з голосом радості й хвали, зі святковим відлунням.
6 Чому сумуєш, душе, чому тривожиш мене? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його. Мій Бог — спасіння моєї особи.
7 Моя душа збентежена в мені. Через це я згадуватиму Тебе в околицях Йордану і Гермону, з малого пагорба.
8 Безодня перекликається з безоднею гуркотом своїх водоспадів; усі Твої буруни і Твої хвилі нахлинули на мене.
9 Вдень Господь заповість Своє милосердя, а вночі зі мною пісня — молитва до Бога мого життя.
10 Промовлятиму Богові: Ти — Той, Хто за мене заступається. Чому Ти забув мене? Чому я ходжу засмучений тим, що мене гнітить ворог?
11 Коли кості мої тріщали, мої гнобителі дорікали мені, говорячи щодня: Де твій Бог?
12 Чому ти сумуєш, душе, чому тривожиш мене? Поклади надію на Бога, адже я прославлятиму Його. Мій Бог — спасіння моєї особи.