Псалом 48
1 Пісня. Псалом синів Корея.
2 Великий Господь і вельми прославлений у місті нашого Бога, на Його святій горі.
3 Сіонська гора, що чудово підноситься з північного краю, – місто Великого Царя, – є розрадою всієї землі.
4 Бог в його палацах явив Себе як Захист.
5 Коли царі зібралися вирушити разом,
6 то побачивши це , вони оторопіли, збентежились і втекли.
7 Їх там охопив жах і біль, як у породіллі.
8 Східним буревієм Ти знищив таршіські кораблі.
9 Що ми чули те й побачили в місті Господа сил, – у місті нашого Бога, адже Бог утвердив його навіки!
Музична пауза .
10 Боже, ми роздумували про Твоє милосердя усередині Твого Храму.
11 Як Твоє Ім’я, о Боже, так само й слава Твоя сягає кінців землі. Твоя правиця повна справедливості.
12 Нехай веселиться гора Сіон, хай радіють Юдейські дочки з приводу Твоїх судів.
13 Обійдіть довкола Сіон, обступіть його й порахуйте його вежі.
14 Зверніть увагу на його укріплення, пройдіться по його палацах, аби ви могли розповісти наступним поколінням,
15 адже цей Бог – то наш Бог по віки вічні! Він буде опікуватися нами до смерті.
1 На закінчення. Псалом для синів Корея.
2 Послухайте це, усі народи, почуйте всі, які живете у Всесвіті:
3 сини землі, сини людські, — як багаті, так і бідні.
4 Мої уста промовлятимуть премудрість, і роздуми мого серця — розуміння.
5 Своє вухо я зверну на притчі, і мою загадку відкрию на гуслах:
6 Чому маю боятися в лиху годину? Беззаконня моєї п’яти оточить мене.
7 Ви, що надієтеся на свою силу і хвалитеся численністю свого багатства, знайте :
8 брат не визволяє! Чи визволить людина? Він не дасть Богові викупу за себе,
9 не заплатить ціну викупу за свою душу.
10 Тож потрудився навіки, жити буде до кінця, бо не побачить знищення, хоча побачить мудрих, що помирають:
11 безумний і нерозумний разом гинуть; своє багатство вони залишать чужим.
12 Їхні могили — це їхні домівки навіки, це їхні житла з роду в рід. Лише свої землі вони назвали своїми іменами.
13 Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.
14 Такий їхній шлях — спотикання для них, та потім будуть милуватися тим, що в них на вустах.
(Музична пауза).
15 Наче овець, їх загнали до аду, смерть їх пасе. А на світанку праведні запанують над ними; їхня підтримка постаріє в аді: [вони були позбавлені своєї слави].
16 Проте Бог визволить мою душу з руки аду, коли прийме мене.
(Музична пауза).
17 Не тривожся, коли людина стає багатою, коли зростає слава її дому.
18 Адже коли вона помре, не забере вона нічого, і слава її з нею не піде,
19 бо за її життя благословенною буде її душа, прославлятиме тебе, коли ти їй робитимеш добро.
20 Вона піде до роду своїх батьків і аж довіку не бачитиме світла.
21 Тож людина, маючи гідність, не збагнула: вона прирівняна до нерозумних тварин, вона уподібнена до них.