Псалом 55
1 Диригентові, з музичним супроводом. Повчання Давида.
2 Боже, прислухайся до моєї молитви і не відвертайся від мого благання!
3 Вислухай мене і дай мені відповідь. Мені не дають спокою мої думки, і я розгублений
4 від ворожого крику, від утиску нечестивого, бо вони звалюють на мене лихо і в гніві сваряться зі мною.
5 Моє серце здригається в мені, й побоювання смерті налягає на мене.
6 Страх і тремтіння мене охопили, жах огортає мене.
7 Тож я сказав: О, коли б я мав крила, як голубка, я полетів би і відпочив!
8 Отож, я полетів би далеко і поселився б у пустелі.
Музична пауза .9 Я швидко знайшов би укриття від страшного буревію і вітру…
10 Знищи їх, Господи, і перемішай їхню мову, тому що я бачив насильство і розбрат у місті.
11 Удень і вночі вони бродять навкруги по його мурах; беззаконня й утиски посеред нього;
12 загибель у нього, а з його майданів не перестають виходити здирство та обман.
13 Якби ворог зневажав мене, я стерпів би; якби мій ненависник повстав проти мене, я заховався би від нього.
14 Але ти, такий же чоловік, як я, – мій довірений і мій приятель,
15 з яким ми спільно насолоджувалися розмовами і разом з іншими ходили до Божого Дому!?
16 Хай же на них зненацька прийде смерть, нехай живими зійдуть у шеол, бо підступність у їхніх домівках і поміж ними.
17 Я ж кликатиму до Бога, і Господь мене врятує.
18 Увечері, вранці й опівдні буду скаржитись та зітхати – і Він почує мій голос.
19 Він дасть спокій і визволить мою душу від небезпеки з боку нападників, хоч і багато їх проти мене.
20 Бог, Який править споконвіку, почує і впокорить їх.
Музична пауза .Адже вони не міняються, і не бояться Бога.
21 Кожен підносить свою руку на своїх же приятелів, ганьбить свої заповіти.
22 Мова його гладенька, наче масло, але в його серці ворожнеча; його слова м’якші за масло, але вони – оголені мечі.
23 Поклади на Господа свої турботи і Він буде опікуватися тобою. Він повік не допустить, аби праведник захитався.
24 А їх, Боже, Ти зведеш у яму тління. Кровожерні й підступні люди не доживуть і до половини своїх днів. Я ж надію покладаю на Тебе.
1 На закінчення. Про народ, віддалений від святині. Псалом Давида — на згадку про те, як його затримали филистимці в Ґеті.
2 Помилуй мене, Господи, бо по мені пройшлася людина, весь день гнітила мене, ворогувала зі мною.
3 Мої вороги весь день нападали на мене з погордою, адже безліч тих, які нападають на мене від світанку.
4 Вдень [не] буду боятися, бо на Тебе покладаю надію.
5 Перед Богом увесь день віддаватиму хвалу своїми словами. На Бога покладаю надію. Не матиму страху, бо що заподіє мені людина?
6 Весь день відчували огиду до моїх слів, усі їхні задуми — на зло мені.
7 Будуть жити поряд і таїти; вони вистежуватимуть мою п’яту, оскільки з нетерпінням чекають на мою душу.
8 У жодному разі Ти не врятуєш їх, у гніві, Боже, зведеш в могилу народи.
9 Я відкрив перед Тобою своє життя, Ти поклав сльози мої перед Собою, — як і є у Твоїй обітниці.
10 Того дня, коли я закличу до Тебе, мої вороги втечуть геть. Ось пізнав я, що Ти — мій Бог.
11 Перед Богом віддаватиму хвалу Слову, у Господі віддаватиму хвалу Слову.
12 На Бога я покладаю надію, тож не буду боятися! Що заподіє мені людина?
13 На мені, о Боже, обітниці прославляти Тебе, які я виконаю.
14 Адже Ти визволив мою душу від смерті, а мої ноги — від спотикання, щоб я у світлі живих був Богові до вподоби.