Псалом 72
1 Соломона.
Боже, навчи Своєму правосуддю царя, й Своєї справедливості сина царя,
2 щоб він судив Твій народ у правді, і вбогих Твоїх – справедливо.
3 Нехай принесуть гори народові мир, а пагорби – справедливість.
4 Він судитиме бідних з народу, помагатиме вбогим і впокорить гнобителя.
5 Тебе боятимуться, поки існують сонце і місяць – з покоління в покоління.
6 Він (цар ) зійде, як дощ на скошену луку, – немов злива, що зрошує землю.
7 За його днів процвітатиме справедливість і тривалий мир, доки триває світло місяця.
8 Він буде владарювати від моря й до моря, і від Ріки аж до кінців землі.
9 Перед ним схиляться на коліна мешканці пустелі, а його вороги лизатимуть порох.
10 Царі Таршішу й островів принесуть дари, царі Шеви і Севи даватимуть гостинці.
11 Йому поклоняться всі царі, – йому служитимуть усі народи.
12 Тому що він заступатиметься за волаючого знедоленого, – за вбогого, якому нема кому допомогти.
13 Він співчуватиме слабому і знедоленому, і рятуватиме нужденних.
14 Він захистить їхнє життя від кривди й насильства, оскільки їхня кров дорога в його очах.
15 Нехай же він (цар ) живе й отримує золото з Шеви! За нього постійно будуть молитися, прикликаючи щодня на нього благословення.
16 В краю буде надлишок хліба – аж до шпилів гір. Колосся його врожаїв будуть шуміти, як дерева Лівану, а люди , що житимуть у місті, будуть цвісти як трава на полі.
17 Нехай запам’ятається його ім’я в віках! Його ім’я процвітатиме, поки сяятиме сонце. В ньому благословляться всі люди . Всі народи його прославлятимуть.
18 Благословенний Господь Бог, Бог Ізраїлю – Єдиний, що творить чудеса!
19 Благословенне Його славне Ім’я навіки! Вся земля нехай наповниться Його славою! Амінь! Амінь!
20 Закінчились молитви Давида, сина Єссея.
1 Псалом Асафа. Який добрий Бог до Ізраїля, до тих, які щирі серцем!
2 А в мене ледь не похитнулися ноги, мало не послизнулися мої стопи.
3 Адже я заздрив беззаконним, коли бачив мирне життя грішників,
4 бо нема вороття в їхній смерті, ні підтримки в їхньому стражданні.
5 Серед людей, які важко працюють, їх нема, і їх не битимуть, як простолюд.
6 Тому їх опанувала гордість, вони вбрані — нарядилися в беззаконня і свою безбожність.
7 Їхнє беззаконня виступить, наче з жиру, вони попрямували за нахилами свого серця.
8 Вони подумали і заговорили лукаво, — пишномовно говорили неправду.
9 Проти неба підняли свої уста, а їхній язик пройшовся по землі.
10 Тому й народ мій повертає сюди, і благодатні дні прийдуть до них.
11 Вони говорили: Як дізнався Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Ось такі грішники й процвітають. Навіки заволоділи багатством.
13 Тож я сказав: Невже даремно я заховував у праведності своє серце і вмивав у невинності руки свої,
14 і зазнавав побоїв увесь день і особистих докорів вранці?
15 Якби я казав: Говоритиму так само, — ось був би я віроломним перед родом Твоїх синів.
16 Я розмірковував, як би зрозуміти це, — та воно виявилося важким для мене,
17 аж поки я не ввійшов у Божу святиню і не усвідомив, яким буде їхній кінець.
18 Однак, Ти за підступність віддав їм [злом], і скинув їх, коли вони піднеслися.
19 Як раптово прийшло на них спустошення! Зникли, загинули через своє беззаконня.
20 Як сон зникає після пробудження, так Ти, Господи, матимеш за ніщо і їхній образ у Своєму місті.
21 Адже моє серце запалало, і нутро моє осунулося.
22 Я, нікчемний, не розумів, став перед Тобою, як тварина.
23 Та я постійно з Тобою, Ти взяв мене за праву руку,
24 провадив мене Своєю порадою і прийняв мене зі славою.
25 Бо чим я володію на небі й чого, крім Тебе, я бажав на землі?
26 Моє серце і моє тіло виснажені, Боже мого серця; Боже, Ти моя частка навіки.
27 Ось загинуть ті, які віддаляються від Тебе; Ти повністю вигубив кожного, хто покинув Тебе.
28 Мені ж любо пристати до Бога, покласти на Господа мою надію, звіщати всі хвали Твої при брамах дочки Сіону.