Рут і Боаз на току
1 Якось свекруха Рут, Ноемі, сказала їй: Донечко моя! Чи не пошукати б для тебе домашнього затишку, аби тобі було добре?
2 Май на увазі, що Боаз, зі служницями якого ти працювала, наш родич. Цієї ночі він має віяти на току ячмінь.
3 Отже, помийся, намастись, одягнись у своє краще вбрання і піди на тік. Однак не показуйся тому чоловікові, аж доки він не закінчить їсти й пити.
4 А коли він ляже спати, то запам’ятай місце, де він лежить; тоді підійди до нього, підніми покривало біля його ніг, і там ляжеш, а вже потім він тобі скаже, що маєш робити.
5 Рут їй відповіла: Усе, що ти мені сказала, я зроблю.
6 Тож вона пішла на тік, і зробила все так, як їй наказала її свекруха.
7 Коли Боаз наївся та напився, то задоволений, і в доброму настрої, він вмостився спати збоку купи намолоченого зерна. Вона ж непомітно підійшла, підняла покривало біля його ніг і лягла.
8 Так сталося, що опівночі Боаз здригнувся; повернувшись, він зауважив біля своїх ніг жінку!‥
9 Він запитав: Хто ти? Вона ж відповіла: Я – Рут, твоя слугиня, – тож простягни крило твоєї одежі над твоєю слугинею, адже ти – найближчий родич-викупитель .
10 А Боаз сказав: Будь благословенною ти Господом, моя дочко! Адже цей останній вияв милосердя, який ти вчинила, більший, ніж попередній, оскільки ти не пішла шукати молодих, – бідних, чи багатих.
11 Тепер же, дочко моя, не турбуйся, – все, чого ти попросиш, я для тебе зроблю, тому що все місто мого народу знає, що ти доброчесна жінка.
12 Це правда, що я є близьким родичем-викупителем , але є ще ближчий родич, ніж я.
13 Переночуй цю ніч тут, а вранці, якщо він тебе прийме, як викупитель , то нехай буде так; а якщо не захоче тебе взяти, то, як живий Господь, візьму тебе я! Тож спи до ранку!
14 Так вона лежала в його ногах до самого ранку. Встала вона вдосвіта, – перш ніж можна було розпізнати іншу людину, – адже він сказав: Нехай ніхто про те не знає, що приходила на тік жінка.
15 Потім він додав: Візьми накидку, що на тобі, й потримай її. Вона тримала накидку, а він відміряв шість мірок ячменю, після чого поклав їй на плечі , й вона пішла до міста.
16 Коли ж Рут прийшла до своєї свекрухи, то Ноемі запитала: Що скажеш, моя доню? Рут розповіла їй все, як з нею повівся Боаз.
17 І додала: Він дав мені цих шість мірок ячменю, мовляв: Негоже повертатись з порожніми руками до своєї свекрухи!
18 Ноемі сказала: А тепер залишайся, моя доню, вдома, доки не довідаєшся, як усе вирішиться. Адже цей чоловік не заспокоїться, доки ще сьогодні він не завершить справу.
1 Ноемінь, свекруха Рути , сказала їй: Дочко, чи не шукатиму тобі спочинку, щоб тобі було добре? 2 А тепер, хіба не наш найближчий родич Вооз, що з його молодицями ти була? Ось він цієї ночі віє ячмінь на току. 3 Ти ж помиєшся, помажешся, одягнеш на себе твій одяг і підеш до току. Не покажешся чоловікові, аж доки він не закінчить їсти і пити. 4 І буде, коли він засне, то дізнаєшся про місце, де він спить. Підеш, відкриєш при його ногах, і ляжеш, а він сповістить тобі те, що робитимеш.
5 А Рут промовила до неї: Усе, що тільки скажеш, учиню. 6 І вона пішла до току, і вчинила згідно з усім тим, що їй наказала її свекруха. 7 Вооз поїв і його серце розвеселилося, і він пішов спати біля частини купи зерна. Вона ж потай пішла і відкрила при його ногах.
8 Сталося ж опівночі, жахнувся чоловік і перелякався, — ось жінка спить в його ногах! 9 Він запитав: Хто ти? Вона ж відповіла: Я — Рут, твоя раба, — покладеш твоє крило на твою рабиню, бо ти — найближчий родич. 10 А Вооз сказав: Благословенна ти Господом Богом, дочко, бо більшим ти вчинила твоє останнє милосердя, ніж попереднє, що не пішла ти за одним із молодих, бідним чи багатим. 11 А тепер, дочко, не бійся, — усе, що ти сказала, я вчиню тобі, бо все плем’я мого народу знає, що ти є сильною жінкою, 12 і що я дійсно є близьким родичем, та є родич, ближчий за мене. 13 Переспи ніч, а вранці буде, що коли візьме тебе він, то добре, нехай бере, якщо ж не захоче тебе взяти, то візьму тебе я. Нехай живе Господь! Спи аж до ранку. 14 І вона спала в його ногах аж до ранку. Вона ж устала раніше, ніж хтось міг упізнати в темноті свого ближнього. І Вооз сказав: Хай не стане відомим, що жінка приходила до току.
15 І він сказав їй: Принеси фартух, що був на тобі. І вона тримала його, а він відміряв шість мірок ячменю та завдав їй на плечі . І вона пішла до міста. 16 Рут прийшла до своєї свекрухи, а та запитала: Що є, дочко? І вона розповіла їй усе, що для неї зробив той чоловік. 17 І сказала їй: Він дав мені цих шість мірок ячменю, бо сказав мені: Не підеш з порожніми руками до твоєї свекрухи! 18 Вона ж сказала: Сиди, дочко, доки ти не довідаєшся, як вирішиться справа. Адже чоловік не мовчатиме, аж доки не закінчить сьогодні справи.