Дівчата:
1 То куди ж пішов твій коханий, найвродливіша між жінками? У який бік звернув твій улюблений, щоб нам з тобою його шукати?
Наречена:
2 Мій коханий пішов у свій сад пахучих квітників, – аби там, у садах побродити , насолоджуючись ліліями.
3 Я належу моєму коханому, а мій коханий, котрий прогулюється поміж ліліями, належить мені.
Наречений:
4 Яка ж ти вродлива, моя подруженько, як Тірца , прекрасна, як Єрусалим, грізна, як військо під стягами.
5 Відверни від мене свої оченята, адже вони мене бентежать. Твоє волосся, як стадо кіз, які спускаються з Гілеаду.
6 Твої зубки, як стадо овець, які вийшли з купелі, – всі як двійнята, йдуть попарно , так що жодне не загубилось .
7 Твої щічки за твоїм серпанком, наче половинки розрізаного граната.
8 Хоч є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць, а дівчатам немає ліку,
9 однак, ти єдина лише, моя голубко, без жодної вади. Вона – одиначка у своєї матері, – улюблена тієї, котра її народила. Побачили її дівчата й назвали її благословенною, – навіть цариці та наложниці її вихваляли, говорячи :
10 Хто вона, котра сходить, наче порання зоря, прекрасна, як місяць, ясна, як сонце, грізна, наче військо під прапорами?
Наречена:
11 Я зійшла в горіховий сад, аби подивитися на молоді парості в долині при потоці, – побачити, як розпустилась виноградна лоза, і як зацвіли гранатові дерева.
12 І ось, не знаю як це трапилось, – я ніби відчула себе на колісниці з одним із славетних мужів свого народу .
Дівчата:
1 Куди пішов твій коханий, красуне між жінками? Куди звернув погляд твій коханий? Тож ми з тобою його пошукаємо!
2 Мій коханий пішов у свій сад до посудин аромату, щоб пасти в садах і збирати лілеї. 3 Я — для мого коханого, і мій коханий — для мене, він пасе серед лілей.
4 Ти — красива, моя подруго, як бажання, прекрасна, як Єрусалим, грізна, як вишикувані полки . 5 Відведи свої очі від мене, бо вони мене полонили. Твоє волосся, як стада кіз, які з’явилися з Ґалааду. 6 Твої зуби, як стада острижених овець , які вийшли з купелі, усі з двійнятами, і бездітної між ними немає. 7 Твої губи, наче червоний шнурочок, і твоя мова прекрасна. Твоя щічка без твого накриття, як кільце розрізаного граната.
8 Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць, і молодиць, яким немає числа. 9 Є одна моя голубка, моя досконала, є одна у своєї матері, вона вибрана в тої, яка її народила. Дочки її побачили і назвуть її блаженною, цариці та наложниці її вихвалятимуть. 10 Хто вона, котра нахилилася, наче ранок, красива, як місяць, вибрана, як сонце, грізна, як вишикувані полки ?
11 Я зійшла в горіховий сад, щоб подивитися на плоди потоку, аби побачити, чи розквітнув виноградник, чи зацвіли гранатові дерева. Там тобі дам мої груди. 12 Моя душа не взнала. Посадили мене на колісниці Амінадава.