1 Вернися, вернися, Суламітко! Повернися, повернися, дозволь нам на тебе надивитись!
Наречений: Для чого дивитись на Суламітку, немов на військовий хоровод?
2 Які ж чудові твої ніжки в сандалях, князівно! Округлість твоїх клубів як півкола, майстерно виготовлені руками митця.
3 Твоє лоно, наче круглоточена чаша, в якій не забракне пахучого вина. Твій стан – це сніп пшениці у колі лілій.
4 Твої груди, як двоє оленяток, – наче двійнятка сарни.
5 Твоя шия, наче вежа зі слонової кості; а твої очі, як ті озера в Хешбоні, що при брамі Батраббім . Твій ніс, як ліванська вежа, що ніби дивиться в бік Дамаска.
6 Твоя голівка, наче гора Кармель, а зачіска на твоїй голові подібна до багряниці, – цар полонений твоїм волоссям.
7 Яка ж ти красуня, і якою бажаною є твоя любов з твоїми насолодами!
8 Своїм станом ти подібна до пальми, а твої груди – до грон винограду.
9 І я подумав: Ось вилізу на пальму, схоплюся за її віття. Нехай же твої груди стануть для мене гронами винограду, твоє дихання буде ароматом яблук,
10 а слова твоїх уст, як добірне вино, що тече прямо до коханого, зволожуючи його уста й пробуджуючи від сну.
Наречена:
11 Я бажана моєму коханому, а він відчуває потяг до мене.
12 Ходи, мій коханий, підемо на поле, й переночуємо в селах .
13 Зранку підемо до виноградників, – побачимо, чи вже розпускається виноград, чи з’являються на виноградних лозах квіточки, чи зацвіли гранатові дерева. Там я обдарую тебе своїм коханням.
14 Ти відчуєш аромат мандраґорів, бо біля наших дверей лежать усякі найкращі плоди, як нові, так і минулорічні, які, мій коханий, я зберегла для тебе.
1 Повернися, повернися, Суламітко, повернися, повернися, і тебе побачимо. Що ви побачили в Суламітці? Вона приходить, як хороводи полків. 2 Якими прекрасними є твої кроки у взутті, дочко князя? Ритмічні рухи твоїх стегон подібні до намиста, — діло рук митця. 3 Твій пупець — карбована чаша, якій не бракує змішаного вина. Твій живіт — сніп пшениці, огороджений лілеями. 4 Твої дві груді — як два малюки-близнюки сарни. 5 Твоя шия, як вежа зі слонової кості. Твої очі, як озера в Есевоні в брамах Дочки численних. Твої ніздрі, як вежа Лівану, що дивиться в напрямку Дамаску. 6 Твоя голова на тобі, як Кармил, і плетінки твоєї голови, наче багряниця, цар, зв’язаний в коридорах. 7 Як ти прикрасилася, і якою солодкою ти, любове, у твоїх насолодах стала?
8 Це — твоя велич, ти уподібнилася до пальми, а твої груди — до виноградних грон. 9 Я сказав: Вилізу на пальму, схоплюся за її верхівки, і твої груди будуть, як грона винограду, а запах твоєї ніздрі, як у яблука, 10 а твоє горло, як добре вино, що йде твоєму коханому на добро, що досягає моїх губ і зубів.
11 Я — для мого коханого, і на мене його увага. 12 Іди сюди , мій коханий, вийдемо на поле, поселимося в селах. 13 Рано будемо у виноградниках, побачимо, чи зацвів виноград, чи розквіт цвіт винограду, чи зацвіли гранатові дерева. Там тобі дам мої груди. 14 Мандраґори видали запах, і біля наших дверей усі добірні плоди, нові до старих, — мій коханий, я для тебе зберегла.