1 Відчини, Ліване, свої ворота, і нехай вогонь пожирає твої кедри.
2 Голосіть, кипариси, адже попадали кедри, – загинули могутні! Голосіть, дуби Башану, оскільки повалено непрохідний ліс.
3 Чути плач пастухів, оскільки спустошено їхні славні пасовиська. Лунає ричання левчуків, адже знищена гордість (хащі ) Йордану.
Пророцтво про пастухів
4 Мені ж Господь, мій Бог, так сказав: Паси овець, призначених на заріз.
5 Ті, що їх купують, безкарно ріжуть, не відчуваючи жодної провини, – а хто їх продає, кажуть: Слава Тобі, Господи, – Я збагатився. Навіть пастухи стада не щадять овець.
6 Тому Я також більше не щадитиму мешканців краю, – говорить Господь. Я віддам кожну людину в руки його ближнього, та в руки його царя, – і вони зруйнують край, а Я нікого не рятуватиму від рук пригноблювача.
7 Отже, Я почав пасти овець, призначених на заріз, – найнещасніших з отари. Взяв Я собі дві палиці, – одну Я назвав Милосердям, а другій Я дав ім’я Єдність. І так Я пас отару.
8 Протягом місяця Я усунув трьох пастухів, адже Моєму терпінню надійшов кінець, – як і вони не могли переносити Мене.
9 Тоді Я сказав їм: Не буду вас пасти! Те, що має вмерти, нехай вмирає, те, що має загинути, нехай гине, а решта нехай поїдають одне одного.
10 Я взяв і зламав Свою палицю Милосердя, розірвавши таким чином Мій Заповіт, який був укладений Мною з усіма народами.
11 У той день він (Заповіт ) був розірваний, тоді зрозуміли оті найнещасніші з отари, які слідкували за Мною, що це було Господнє слово.
12 Тоді Я сказав їм: Якщо вважаєте за потрібне, дайте Мені зароблене Мною, а якщо ні, залиште собі. І вони відважили Мою плату – тридцять срібняків.
13 І сказав мені Господь: Віддай їх гончареві, – «високу» ж ціну вони за Мене дали!? Я взяв тридцять срібняків, і кинув їх гончареві в Господньому Храмі.
14 І зламав я свою другу палицю, Єдність, розриваючи таким чином братерство між Юдою та Ізраїлем .
15 Після цього Господь мені знову сказав: Тепер візьми собі пастуший інвентар, але вже нерозважливого пастуха.
16 Тому що Я попущу, щоб у країні став пастирем такий, який не дбатиме про тих, що пропали, не шукатиме молодняк, не лікуватиме покалічених, не кормитиме здорових, – тоді як сам буде їсти м’ясо відгодованих, залишаючи від них лише ратиці .
17 Горе негідному пастирю , котрий залишає отару! Меч не пощадить ні його рук, ні його правого ока . Його рука неминуче всохне, а його праве око зовсім осліпне.
1 Ліване, відкрий твої двері, і нехай вогонь пожере твої кедри. 2 Нехай кричить ялиця, бо кедр упав, адже дуже потерпіли вельможі. Кричіть, дуби Васану, бо повалено разом вирощений ліс. 3 Голос пастухів, що плачуть, бо їхня величність у нещасті. Голос ревучих левів, тому що в біді ревіння Йордану. 4 Так говорить Господь Вседержитель: Пасіть овець заколення, 5 яких власники закололи і не розкаялися, і ті, що їх продавали, сказали: Благословенний Господь, і ми збагатіли, і їхні пастухи не потерпіли нічого за них. 6 Через це більше не пощаджу тих, що живуть на землі, — говорить Господь, — і ось Я видаю людей, кожного в руки його ближнього і в руки його царя, і вони посічуть землю, і Я не вирву з їхніх рук.
7 І пастиму овець заколення в Ханаані. І візьму собі два посохи, — перший Я назвав Красою, а другий Я назвав Мірилом, — і пастиму овець. 8 І зберу трьох пастухів в одному місяці, і Моя душа тяжітиме на них, бо і їхні душі кричали проти Мене. 9 І Я сказав: Не пастиму вас. Те, що вмирає, нехай вмирає, і те, що залишається, нехай залишається, і ті, що залишилися, хай поїдять кожний тіла свого ближнього. 10 І візьму Свій гарний посох, і кину його, щоб розбити Мій завіт, який Я заповів з усіма народами. 11 І він буде розбитий у той день, і пізнають ханаанці, стережені вівці, що це — Господнє слово. 12 І скажу їм: Якщо це гарне перед вами, дайте Мою винагороду, або відмовтеся. І вони поставили Мою винагороду — тридцять срібняків.
13 І сказав мені Господь: Поклади їх у горнило, і побачу, чи воно випробуване так, як Я був випробуваний ними. І я взяв тридцять срібняків, і я поклав їх у горнило в Господньому домі. 14 Я відкинув другий посох, Мірило, щоб знищити спадок між Юдою і між Ізраїлем.
15 І Господь сказав мені: Ще візьми собі пастуший посуд невправного пастуха. 16 Тому що ось Я піднімаю пастиря в землі. Те, що гине, він не відвідає, не шукатиме розсіяне, не лікуватиме побите, не наставить здорове, поїсть м’ясо вибраних і розіб’є їхні суглоби. 17 О, ви, що пасете безумне і залишаєте овець! Меч на його руку та на його праве око. Його рука неминуче всохне , і його праве око безсумнівно осліпне .