1 But king Solomon loved many strange women, together with the daughter of Pharaoh, women of the Moabites, Ammonites, Edomites, Zidonians, and Hittites; 2 Of the nations concerning which the LORD said unto the children of Israel, Ye shall not go in to them, neither shall they come in unto you: for surely they will turn away your heart after their gods: Solomon clave unto these in love. 3 And he had seven hundred wives, princesses, and three hundred concubines: and his wives turned away his heart. 4 For it came to pass, when Solomon was old, that his wives turned away his heart after other gods: and his heart was not perfect with the LORD his God, as was the heart of David his father. 5 For Solomon went after Ashtoreth the goddess of the Zidonians, and after Milcom the abomination of the Ammonites. 6 And Solomon did evil in the sight of the LORD, and went not fully after the LORD, as did David his father. 7 Then did Solomon build an high place for Chemosh, the abomination of Moab, in the hill that is before Jerusalem, and for Molech, the abomination of the children of Ammon. 8 And likewise did he for all his strange wives, which burnt incense and sacrificed unto their gods.
9 ¶ And the LORD was angry with Solomon, because his heart was turned from the LORD God of Israel, which had appeared unto him twice, 10 And had commanded him concerning this thing, that he should not go after other gods: but he kept not that which the LORD commanded. 11 Wherefore the LORD said unto Solomon, Forasmuch as this is done of thee, and thou hast not kept my covenant and my statutes, which I have commanded thee, I will surely rend the kingdom from thee, and will give it to thy servant. 12 Notwithstanding in thy days I will not do it for David thy father’s sake: but I will rend it out of the hand of thy son. 13 Howbeit I will not rend away all the kingdom; but will give one tribe to thy son for David my servant’s sake, and for Jerusalem’s sake which I have chosen.
14 ¶ And the LORD stirred up an adversary unto Solomon, Hadad the Edomite: he was of the king’s seed in Edom. 15 For it came to pass, when David was in Edom, and Joab the captain of the host was gone up to bury the slain, after he had smitten every male in Edom; 16 (For six months did Joab remain there with all Israel, until he had cut off every male in Edom:) 17 That Hadad fled, he and certain Edomites of his father’s servants with him, to go into Egypt; Hadad being yet a little child. 18 And they arose out of Midian, and came to Paran: and they took men with them out of Paran, and they came to Egypt, unto Pharaoh king of Egypt; which gave him an house, and appointed him victuals, and gave him land. 19 And Hadad found great favour in the sight of Pharaoh, so that he gave him to wife the sister of his own wife, the sister of Tahpenes the queen. 20 And the sister of Tahpenes bare him Genubath his son, whom Tahpenes weaned in Pharaoh’s house: and Genubath was in Pharaoh’s household among the sons of Pharaoh. 21 And when Hadad heard in Egypt that David slept with his fathers, and that Joab the captain of the host was dead, Hadad said to Pharaoh, Let me depart, that I may go to mine own country. 22 Then Pharaoh said unto him, But what hast thou lacked with me, that, behold, thou seekest to go to thine own country? And he answered, Nothing: howbeit let me go in any wise.
23 ¶ And God stirred him up another adversary, Rezon the son of Eliadah, which fled from his lord Hadadezer king of Zobah: 24 And he gathered men unto him, and became captain over a band, when David slew them of Zobah: and they went to Damascus, and dwelt therein, and reigned in Damascus. 25 And he was an adversary to Israel all the days of Solomon, beside the mischief that Hadad did: and he abhorred Israel, and reigned over Syria.
26 ¶ And Jeroboam the son of Nebat, an Ephrathite of Zereda, Solomon’s servant, whose mother’s name was Zeruah, a widow woman, even he lifted up his hand against the king. 27 And this was the cause that he lifted up his hand against the king: Solomon built Millo, and repaired the breaches of the city of David his father. 28 And the man Jeroboam was a mighty man of valour: and Solomon seeing the young man that he was industrious, he made him ruler over all the charge of the house of Joseph. 29 And it came to pass at that time when Jeroboam went out of Jerusalem, that the prophet Ahijah the Shilonite found him in the way; and he had clad himself with a new garment; and they two were alone in the field: 30 And Ahijah caught the new garment that was on him, and rent it in twelve pieces: 31 And he said to Jeroboam, Take thee ten pieces: for thus saith the LORD, the God of Israel, Behold, I will rend the kingdom out of the hand of Solomon, and will give ten tribes to thee: 32 (But he shall have one tribe for my servant David’s sake, and for Jerusalem’s sake, the city which I have chosen out of all the tribes of Israel:) 33 Because that they have forsaken me, and have worshipped Ashtoreth the goddess of the Zidonians, Chemosh the god of the Moabites, and Milcom the god of the children of Ammon, and have not walked in my ways, to do that which is right in mine eyes, and to keep my statutes and my judgments, as did David his father. 34 Howbeit I will not take the whole kingdom out of his hand: but I will make him prince all the days of his life for David my servant’s sake, whom I chose, because he kept my commandments and my statutes: 35 But I will take the kingdom out of his son’s hand, and will give it unto thee, even ten tribes. 36 And unto his son will I give one tribe, that David my servant may have a light alway before me in Jerusalem, the city which I have chosen me to put my name there. 37 And I will take thee, and thou shalt reign according to all that thy soul desireth, and shalt be king over Israel. 38 And it shall be, if thou wilt hearken unto all that I command thee, and wilt walk in my ways, and do that is right in my sight, to keep my statutes and my commandments, as David my servant did; that I will be with thee, and build thee a sure house, as I built for David, and will give Israel unto thee. 39 And I will for this afflict the seed of David, but not for ever. 40 Solomon sought therefore to kill Jeroboam. And Jeroboam arose, and fled into Egypt, unto Shishak king of Egypt, and was in Egypt until the death of Solomon.
41 ¶ And the rest of the acts of Solomon, and all that he did, and his wisdom, are they not written in the book of the acts of Solomon? 42 And the time that Solomon reigned in Jerusalem over all Israel was forty years. 43 And Solomon slept with his fathers, and was buried in the city of David his father: and Rehoboam his son reigned in his stead.
Серце Соломона відвертається від Господа
1 Цар Соломон, крім дочки фараона, покохав багато інших чужоземних жінок: моавійок, аммонійок, едомок, сидонянок і хеттейок, –
2 тих народів, щодо яких Господь Ізраїльтянам сказав: Не рідніться з ними, як і вони не повинні ріднитися з вами, бо, напевно, вони схилять ваші серця до своїх богів! Саме з ними єднався Соломон обдаровуючи своїм коханням.
3 Отже, в нього було сімсот дружин і триста наложниць. Ці дружини розбещували його серце.
4 Так сталося, що в похилому віці жінки настільки відвернули Соломона до чужих богів, що його серце втратило цілковиту відданість Господу, його Богові, як було серце його батька Давида.
5 Внаслідок цього Соломон став послідовником сидонської богині Астарти та Мілкома, аммонійської гидоти.
6 Те, що Соломон робив, було злочином у Господніх очах, адже він перестав бути щирим щодо Господа, як його батько Давид.
7 У той час Соломон збудував на горі, навпроти Єрусалима, капище з жертовником моавській гидоті, Кемошу та Молоху, – мерзенному ідолу аммонійців.
8 Щось подібне він чинив і для всіх інших своїх чужоземних дружин, котрі там звершували кадіння і приносили жертви своїм богам.
9 І Господь розгнівався на Соломона через те що він відвернув своє серце від Господа, Бога Ізраїлю, Який йому з’являвся двічі
10 і особливо наголошував йому, щоб він не пішов услід інших богів. Проте він не дотримався того, що йому заповів Господь.
11 Тому Господь промовив до Соломона: Через те, що ти так чиниш і не дотримуєшся Мого Заповіту та Моїх Заповідей, що Я тобі наказав, Я неодмінно відберу твоє царство від тебе і дам його твоєму слузі!
12 Однак Я цього не зроблю за твого життя, заради твого батька Давида, але відберу його з рук твого сина!
13 Проте, не відберу всього царства, – одне племено Я залишу твоєму синові задля Мого слуги Давида, та заради Єрусалима, якого Я обрав.
Противники Соломона
14 І Господь підняв на Соломона противника, едомця Гадада, котрий походив з царського роду в Едомі.
15 Колись відбулось так, що коли Давид розгромив Едома, й командувач Давидового війська, Йоав, пішов, аби поховати полеглих у бою, то він тоді знищив в Едомі всіх чоловіків.
16 У той час Йоав з усім військом Ізраїлю перебував там шість місяців, поки не знищив усіх едомських чоловіків.
17 Гадад же разом з кількома едомськими чоловіками, що були урядниками палацу його батька, втік у Єгипет. Гадад у той час був ще малою дитиною.
18 Вирушивши тоді з Мідіяна, вони прибули в пустелю Паран. Взявши з собою інших чоловіків, що були в Парані, вони прийшли в Єгипет до єгипетського царя, фараона. Той дав Гададу дім, забезпечив його утримання, і навіть виділив йому ділянку землі.
19 Гадад здобув у фараона особливу прихильність, так що той дав йому за дружину сестру своєї дружини, цариці Тахпенеси.
20 Отже, сестра Тахпенеси народила йому сина Ґенувата, якого виховувала Тахпенеса в палаці фараона, так що Ґенуват зростав у палаці фараона разом з дітьми фараона.
21 Коли Гадад у Єгипті довідався, що Давид спочив зі своїми прабатьками, і його командувач війська, Йоав, помер також, то Гадад сказав фараону: Дозволь мені повернутись до свого краю!
22 Відповідаючи фараон запитав його: Чого тобі бракує в мене, що ти забажав направитись у свій край? А той відповів: Нічого не бракує, однак все ж дозволь мені піти.
23 Бог збудив проти Соломона ще одного противника, – Еліядового сина Резона, який утік від свого володаря Гададезера, царя Цови.
24 Він зібрав тоді навколо себе чоловіків, і став ватажком банди злочинців. Коли ж Давид їх розгромив, вони подались до Дамаска, там осіли й фактично, владарювали в Дамаску.
25 Він був ворогом Ізраїлю протягом усього життя Соломона. Як і Гадад, що творив лихо, Резон ненавидів Ізраїль; до того ж він на той час уже правив Сирією (Арамом ).
Бунт Єровоама, сина Навата
26 Збунтувався проти Соломона і його слуга, єфремовець із Цереди, Наватів син Єровоам. Його матір, яка залишилась вдовою, звали Церуя.
27 Приводом для бунту проти царя Соломона послужили певні обставини. Коли Соломон відбудовував фортецю Мілло, замуровуючи пролом у стіні Міста Давида, свого батька, він зауважив
28 молодого чоловіка на ім’я Єровоам, який був потужний силою, і добре справлявся зі своєю роботою. Він призначив його наглядачем над людьми з покоління Йосифа, котрі виконували примусові роботи .
29 Так сталося, що коли Єровоам вийшов з Єрусалима, то по дорозі його зустрів пророк Ахія з Шіло, який мав на собі новий плащ. Вони виявились у полі наодинці.
30 Ахія взяв новий плащ, що був на ньому, і порвав його на дванадцять шматків, після чого
31 промовив до Єровоама: Візьми собі десять шматків, адже так говорить Господь, Бог Ізраїлю: Оце Я вирву царство з рук Соломона і віддам тобі десять племен!
32 Йому ж залишиться одне плем’я заради Мого слуги Давида та задля Єрусалима, – міста, яке Я обрав з-поміж усіх Ізраїлевих племен,
33 тому що вони Мене залишили і стали поклонятись Астарті, богині сидонців, моавському богові, Кемошеві, та Мілкомові, богові аммонійців. Вони перестали ходити Моїми дорогами, дотримуючись того, що було би правильним в Моїх очах, – Моїх постанов і Моїх Заповідей, як його батько Давид!
34 Я не відберу з його (Соломонових ) рук єдиного царства, як нині є , і залишатиму його царем поки віку його, заради Давида, Мого слуги, якого Я обрав, і котрий дотримувався Моїх Заповідей і Моїх постанов.
35 Натомість Я заберу царство з рук його сина. Десять племен віддам тобі,
36 а його синові залишу одне племено, щоб світильник Мого слуги Давида завжди залишався переді Мною в Єрусалимі, – місті, яке Я Собі обрав, аби там перебувало Моє Ім’я.
37 А тебе Я візьму, щоб ти царював, й підкорював собі все, що ти забажаєш, – ти будеш царем над Ізраїлем.
38 Отже, якщо будеш слухняним у всьому, що Я буду тобі заповідати, ходитимеш Моїми дорогами й чинитимеш те, що Мені до вподоби, дотримуючись Моїх Заповідей та Моїх настанов, як чинив Мій слуга Давид, тоді Я буду з тобою, і збудую тобі довговічний дім, як Я збудував Давидові, і віддам тобі Ізраїль.
39 Таким чином Я впокорю нащадків Давида, але не назавжди…
40 Соломон хотів позбавити Єровоама життя, але, дізнавшись про це , Єровоам утік у Єгипет, – до єгипетського царя Шішака. Він залишався в Єгипті аж до смерті Соломона.
Смерть і поховання Соломона
41 Усе інше про Соломона, – про всю його діяльність, та про його мудрість, – записано в Книзі Діянь Соломона.
42 Період, протягом якого Соломон був царем у Єрусалимі над усім Ізраїлем, складав сорок років.
43 І спочив Соломон вічним сном разом зі своїми прабатьками; його поховали в Місті Давида, його батька. Царем замість нього став його син Ровоам.