1 So I returned, and considered all the oppressions that are done under the sun: and behold the tears of such as were oppressed, and they had no comforter; and on the side of their oppressors there was power; but they had no comforter. 2 Wherefore I praised the dead which are already dead more than the living which are yet alive. 3 Yea, better is he than both they, which hath not yet been, who hath not seen the evil work that is done under the sun.
4 ¶ Again, I considered all travail, and every right work, that for this a man is envied of his neighbour. This is also vanity and vexation of spirit. 5 The fool foldeth his hands together, and eateth his own flesh. 6 Better is an handful with quietness, than both the hands full with travail and vexation of spirit.
7 ¶ Then I returned, and I saw vanity under the sun. 8 There is one alone , and there is not a second; yea, he hath neither child nor brother: yet is there no end of all his labour; neither is his eye satisfied with riches; neither saith he , For whom do I labour, and bereave my soul of good? This is also vanity, yea, it is a sore travail.
9 ¶ Two are better than one; because they have a good reward for their labour. 10 For if they fall, the one will lift up his fellow: but woe to him that is alone when he falleth; for he hath not another to help him up. 11 Again, if two lie together, then they have heat: but how can one be warm alone ? 12 And if one prevail against him, two shall withstand him; and a threefold cord is not quickly broken.
13 ¶ Better is a poor and a wise child than an old and foolish king, who will no more be admonished. 14 For out of prison he cometh to reign; whereas also he that is born in his kingdom becometh poor. 15 I considered all the living which walk under the sun, with the second child that shall stand up in his stead. 16 There is no end of all the people, even of all that have been before them: they also that come after shall not rejoice in him. Surely this also is vanity and vexation of spirit.
1 Я придивився, і побачив усяке пригноблення, яке діється під сонцем. Я бачив сльози пригнічених долею, яких немає кому потішити, бо в руках їхніх гнобителів – сила, і серед них немає того, хто міг би потішити.
2 Я навіть позаздрив померлим, котрі давно померли, вважаючи, що вони щасливіші від тих, котрі ще живуть.
3 Проте щасливіші за тих та інших ті люди, котрі взагалі не з’являлись у цьому світі й не бачили тих злочинів, які творяться під сонцем.
4 Адже я зауважив, що всі труди і весь успіх у справах викликає лише заздрощі однієї людини по відношенню до іншої. Тому й це – також марнота й гонитва за вітром.
5 Нерозумний сидить, склавши свої руки й пожирає власне тіло.
6 Тому краще мати повну жменю зі спокоєм, ніж дві пригорщі, сповнені тяжкої праці й гонитви за вітром…
Двом краще ніж одному
7 А ще я придивився до такого безглуздя під сонцем:
8 Людина одинока, й немає в неї нікого більше – ні сина, ні брата, – проте не видно також кінця всім її зусиллям, а її очі не можуть насититись багатством, і вона не запитає себе : Для кого ж я працюю, відмовляючи самій собі в задоволеннях? Тож справді, хіба це не безглуздя та непотрібна справа?!
9 Двом усе-таки краще, ніж одному, адже в них є добра винагорода в своїх трудах, –
10 і якби хтось з них впав, то інший підніме свого товариша. Але горе самотньому, коли він упаде, й не буде іншого, котрий його підняв би.
11 Так само, коли двоє разом лежать, то їм тепло, а одному як зігрітись?
12 І якщо би хтось напав на одного, то вдвох вони зможуть протистояти йому, – навіть нитка, скручена втроє, не скоро порветься.
Піднесення марнотне
13 Бідний, але розумний юнак кращий за старого й нерозважливого царя, який вже не сприймає порад і застережень.
14 Адже навіть вийшовши з в’язниці, цей юнак може стати царем, – дарма, що коли той цар владарював, юнак у його царстві народився убогим.
15 Я бачив пізніше тих громадян, які жили в той час під сонцем, і були на боці того юнака, котрий, замість попереднього царя, зайняв його місце.
16 Не було краю безлічі народу, – тих, що перед ним зібрались, аби його привітати, – хоч їхні нащадки навряд чи будуть йому раді. Отже, і це – марнота та гонитва за вітром.
Не квапся говорити слова перед Богом
17 Вважай на свої кроки, коли йдеш до Божого Храму, і будь готовий, прийшовши, слухати, тому що це значно краще, ніж пожертви нерозумних, котрі нічого кращого не знають, як тільки чинити зло, але пожертвуванням виправдатись .