1 And there went a man of the house of Levi, and took to wife a daughter of Levi. 2 And the woman conceived, and bare a son: and when she saw him that he was a goodly child , she hid him three months. 3 And when she could not longer hide him, she took for him an ark of bulrushes, and daubed it with slime and with pitch, and put the child therein; and she laid it in the flags by the river’s brink. 4 And his sister stood afar off, to wit what would be done to him.
5 ¶ And the daughter of Pharaoh came down to wash herself at the river; and her maidens walked along by the river’s side; and when she saw the ark among the flags, she sent her maid to fetch it. 6 And when she had opened it , she saw the child: and, behold, the babe wept. And she had compassion on him, and said, This is one of the Hebrews’ children. 7 Then said his sister to Pharaoh’s daughter, Shall I go and call to thee a nurse of the Hebrew women, that she may nurse the child for thee? 8 And Pharaoh’s daughter said to her, Go. And the maid went and called the child’s mother. 9 And Pharaoh’s daughter said unto her, Take this child away, and nurse it for me, and I will give thee thy wages. And the woman took the child, and nursed it. 10 And the child grew, and she brought him unto Pharaoh’s daughter, and he became her son. And she called his name Moses: and she said, Because I drew him out of the water.
11 ¶ And it came to pass in those days, when Moses was grown, that he went out unto his brethren, and looked on their burdens: and he spied an Egyptian smiting an Hebrew, one of his brethren. 12 And he looked this way and that way, and when he saw that there was no man, he slew the Egyptian, and hid him in the sand. 13 And when he went out the second day, behold, two men of the Hebrews strove together: and he said to him that did the wrong, Wherefore smitest thou thy fellow? 14 And he said, Who made thee a prince and a judge over us? intendest thou to kill me, as thou killedst the Egyptian? And Moses feared, and said, Surely this thing is known. 15 Now when Pharaoh heard this thing, he sought to slay Moses. But Moses fled from the face of Pharaoh, and dwelt in the land of Midian: and he sat down by a well.
16 Now the priest of Midian had seven daughters: and they came and drew water , and filled the troughs to water their father’s flock. 17 And the shepherds came and drove them away: but Moses stood up and helped them, and watered their flock. 18 And when they came to Reuel their father, he said, How is it that ye are come so soon to day? 19 And they said, An Egyptian delivered us out of the hand of the shepherds, and also drew water enough for us, and watered the flock. 20 And he said unto his daughters, And where is he? why is it that ye have left the man? call him, that he may eat bread. 21 And Moses was content to dwell with the man: and he gave Moses Zipporah his daughter. 22 And she bare him a son, and he called his name Gershom: for he said, I have been a stranger in a strange land.
23 ¶ And it came to pass in process of time, that the king of Egypt died: and the children of Israel sighed by reason of the bondage, and they cried, and their cry came up unto God by reason of the bondage. 24 And God heard their groaning, and God remembered his covenant with Abraham, with Isaac, and with Jacob. 25 And God looked upon the children of Israel, and God had respect unto them .
Народження Мойсея
1 Один чоловік з Левієвого роду пішов і одружився на одній з Левієвих дочок.
2 Жінка завагітніла й народила сина. Побачивши, що хлопчик гарний, вона переховувала його три місяці.
3 Коли ж більше не було можливості його переховувати, вона взяла для нього кошик з очерету, промазала його мулом і смолою, поклала туди хлопчика й поставила кошик в очереті біля берега річки.
4 Сестра малюка спостерігала здалека, аби довідатися, що з ним станеться далі .
5 Тим часом фараонова дочка спустилася аби скупатися в річці, в той час, як її служниці ходили по берегу ріки. Вона помітила в очереті кошик, послала свою служницю, й та забрала його.
6 Вона відкрила кошик і побачила хлоп’ятко. Коли малюк заплакав, фараонова дочка розжалобилась над ним і сказала: Він з єврейських дітей.
7 Тоді сестра хлопчика сказала фараоновій дочці: Чи не піти мені й не покликати до тебе жінку-годувальницю з єврейок, яка годувала б для тебе хлопчика?
8 Фараонова дочка відповіла їй: Іди. Дівчина побігла й покликала матір хлопчика.
9 І фараонова дочка сказала їй: Візьми це хлоп’ятко і вигодуй його для мене, а я винагороджу тебе! Жінка взяла хлопчика і годувала його власним грудним молоком.
10 Хлопчик підріс, і вона привела його до фараонової дочки. Він став їй за сина. Вона дала йому ім’я Мойсей, кажучи: Я ж його витягла з води.
Втеча до Мідіянського краю
11 Одного разу, коли Мойсей виріс, він вийшов до своїх братів і побачив, як вони страждають. Він помітив, як чоловік-єгиптянин б’є одного з його братів – єврея.
12 Озирнувшись навколо і не побачивши нікого, він вбив єгиптянина і заховав його в піску.
13 А наступного дня він вийшов знову і побачив, як билися два чоловіки-євреї. І каже кривдникові: Навіщо б’єш свого ближнього?
14 Той же відповів: Хто тебе поставив правителем і суддею над нами? Чи часом ти не задумав убити і мене, як учора вбив єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: Невже такою відомою стала ця подія?
15 Про ту справу дізнався фараон і мав намір убити Мойсея. Тому Мойсей втік від фараона і прибув до Мідіянського краю. Він зупинився біля криниці.
16 Мідіянський священик мав сім дочок. Вони прийшли до криниці набрати води, щоб наповнити корита і напоїти отару свого батька.
17 Але прийшли пастухи й відігнали їх. Тоді Мойсей встав, захистив їх і напоїв їхню отару.
18 Коли повернулись вони до свого батька Реуїла, він запитав їх: Чому це сьогодні ви так рано прибули?
19 Вони ж відповіли: Якийсь єгиптянин врятував нас від рук пастухів та ще й начерпав нам води і напоїв отару.
20 Він запитав своїх дочок: А де він? Чому ви залишили чоловіка? Закличте його, нехай попоїсть хліба!
21 Мойсей погодився залишитись у того чоловіка. Він видав за Мойсея свою дочку Ціппору.
22 Вона народила сина, і він дав йому ім’я Гершом, сказавши: Я – захожий у чужій землі.
23 Минуло багато часу і єгипетський цар помер. Діти ж Ізраїля стогнали від праці і голосили. Їхні зойки від непосильної праці піднялися до Бога.
24 Бог почув їхній стогін і згадав про Свій Заповіт з Авраамом, Ісааком та Яковом.
25 І зглянувся Бог на Ізраїльських нащадків і пройнявся їхнім становищем.