1 He cried also in mine ears with a loud voice, saying, Cause them that have charge over the city to draw near, even every man with his destroying weapon in his hand. 2 And, behold, six men came from the way of the higher gate, which lieth toward the north, and every man a slaughter weapon in his hand; and one man among them was clothed with linen, with a writer’s inkhorn by his side: and they went in, and stood beside the brasen altar. 3 And the glory of the God of Israel was gone up from the cherub, whereupon he was, to the threshold of the house. And he called to the man clothed with linen, which had the writer’s inkhorn by his side; 4 And the LORD said unto him, Go through the midst of the city, through the midst of Jerusalem, and set a mark upon the foreheads of the men that sigh and that cry for all the abominations that be done in the midst thereof.
5 ¶ And to the others he said in mine hearing, Go ye after him through the city, and smite: let not your eye spare, neither have ye pity: 6 Slay utterly old and young, both maids, and little children, and women: but come not near any man upon whom is the mark; and begin at my sanctuary. Then they began at the ancient men which were before the house. 7 And he said unto them, Defile the house, and fill the courts with the slain: go ye forth. And they went forth, and slew in the city.
8 ¶ And it came to pass, while they were slaying them, and I was left, that I fell upon my face, and cried, and said, Ah Lord GOD! wilt thou destroy all the residue of Israel in thy pouring out of thy fury upon Jerusalem? 9 Then said he unto me, The iniquity of the house of Israel and Judah is exceeding great, and the land is full of blood, and the city full of perverseness: for they say, The LORD hath forsaken the earth, and the LORD seeth not. 10 And as for me also, mine eye shall not spare, neither will I have pity, but I will recompense their way upon their head. 11 And, behold, the man clothed with linen, which had the inkhorn by his side, reported the matter, saying, I have done as thou hast commanded me.
Шість виконавців Божого вироку
1 Після цього дуже голосно Він заволав, щоб я почув, говорячи: Наближаються до міста виконавці вироку зі знаряддями покарання в своїх руках!
2 І ось вийшло з Горішньої Брами, з боку півночі, шестеро чоловіків, і в руках кожного з них було знаряддя знищення. Серед них вирізнявся один, одягнутий в лляні шати, зі спеціальним приладом писаря на поясі. Вони вийшли і стали неподалік мідного жертовника.
3 І ось слава Ізраїлевого Бога піднялася від херувима, на якому вона перебувала, в бік порогу Храму. І Господь покликав чоловіка, одягнутого в лляні шати, з приладом для писання на своєму поясі.
4 І сказав йому Господь: Пройди посеред міста, тобто посеред Єрусалима, і зроби знак на чолах людей, котрі страждають та сумують з приводу всіх гидот, що діються у ньому.
5 А іншим сказав так, щоб і я почув: Йдіть за ним у місто і вбивайте, не жаліючи нікого і не виявляючи милосердя!
6 Вбивайте й знищуйте навіть людей похилого віку, юнаків і дівчат, дітей і жінок, але не наближайтеся до жодного з тих людей, які мають на собі знак! І розпочинайте від Мого Святилища. Тож вони розпочали від людей похилого віку, котрі були при Храмі.
7 Потім Він сказав до них: Оскверніть Храм і наповніть його подвір’я вбитими. Отже, вирушайте! Вони пішли і почали губити місто.
8 Так сталося, що поки вони знищували, я залишався один, тому впав долілиць і закричав, волаючи: О, Владико Господи! Невже Ти вигубиш увесь залишок Ізраїлю, виливаючи Свій гнів на Єрусалим?
9 А Він мені сказав: Провина Ізраїлевого роду та Юди справді велика, дуже велика, – країна сповнилася крові, місто переповнене беззаконням, адже вони кажуть: Господь залишив край, Господь не бачить!
10 Через те Я не змилуюсь, і Я не виявлю пощади. Я покладу їхні вчинки на їхню ж голову!
11 В цей час той, хто був одягнутий у лляні шати, і в якого на поясі був прилад писаря, відзвітував, кажучи: Я зробив так, як Ти мені наказав.