1 And the LORD spake unto Moses in the plains of Moab by Jordan near Jericho, saying, 2 Command the children of Israel, that they give unto the Levites of the inheritance of their possession cities to dwell in; and ye shall give also unto the Levites suburbs for the cities round about them. 3 And the cities shall they have to dwell in; and the suburbs of them shall be for their cattle, and for their goods, and for all their beasts. 4 And the suburbs of the cities, which ye shall give unto the Levites, shall reach from the wall of the city and outward a thousand cubits round about. 5 And ye shall measure from without the city on the east side two thousand cubits, and on the south side two thousand cubits, and on the west side two thousand cubits, and on the north side two thousand cubits; and the city shall be in the midst: this shall be to them the suburbs of the cities. 6 And among the cities which ye shall give unto the Levites there shall be six cities for refuge, which ye shall appoint for the manslayer, that he may flee thither: and to them ye shall add forty and two cities. 7 So all the cities which ye shall give to the Levites shall be forty and eight cities: them shall ye give with their suburbs. 8 And the cities which ye shall give shall be of the possession of the children of Israel: from them that have many ye shall give many; but from them that have few ye shall give few: every one shall give of his cities unto the Levites according to his inheritance which he inheriteth.
9 ¶ And the LORD spake unto Moses, saying, 10 Speak unto the children of Israel, and say unto them, When ye be come over Jordan into the land of Canaan; 11 Then ye shall appoint you cities to be cities of refuge for you; that the slayer may flee thither, which killeth any person at unawares. 12 And they shall be unto you cities for refuge from the avenger; that the manslayer die not, until he stand before the congregation in judgment. 13 And of these cities which ye shall give six cities shall ye have for refuge. 14 Ye shall give three cities on this side Jordan, and three cities shall ye give in the land of Canaan, which shall be cities of refuge. 15 These six cities shall be a refuge, both for the children of Israel, and for the stranger, and for the sojourner among them: that every one that killeth any person unawares may flee thither. 16 And if he smite him with an instrument of iron, so that he die, he is a murderer: the murderer shall surely be put to death. 17 And if he smite him with throwing a stone, wherewith he may die, and he die, he is a murderer: the murderer shall surely be put to death. 18 Or if he smite him with an hand weapon of wood, wherewith he may die, and he die, he is a murderer: the murderer shall surely be put to death. 19 The revenger of blood himself shall slay the murderer: when he meeteth him, he shall slay him. 20 But if he thrust him of hatred, or hurl at him by laying of wait, that he die; 21 Or in enmity smite him with his hand, that he die: he that smote him shall surely be put to death; for he is a murderer: the revenger of blood shall slay the murderer, when he meeteth him. 22 But if he thrust him suddenly without enmity, or have cast upon him any thing without laying of wait, 23 Or with any stone, wherewith a man may die, seeing him not, and cast it upon him, that he die, and was not his enemy, neither sought his harm: 24 Then the congregation shall judge between the slayer and the revenger of blood according to these judgments: 25 And the congregation shall deliver the slayer out of the hand of the revenger of blood, and the congregation shall restore him to the city of his refuge, whither he was fled: and he shall abide in it unto the death of the high priest, which was anointed with the holy oil. 26 But if the slayer shall at any time come without the border of the city of his refuge, whither he was fled; 27 And the revenger of blood find him without the borders of the city of his refuge, and the revenger of blood kill the slayer; he shall not be guilty of blood: 28 Because he should have remained in the city of his refuge until the death of the high priest: but after the death of the high priest the slayer shall return into the land of his possession. 29 So these things shall be for a statute of judgment unto you throughout your generations in all your dwellings. 30 Whoso killeth any person, the murderer shall be put to death by the mouth of witnesses: but one witness shall not testify against any person to cause him to die. 31 Moreover ye shall take no satisfaction for the life of a murderer, which is guilty of death: but he shall be surely put to death. 32 And ye shall take no satisfaction for him that is fled to the city of his refuge, that he should come again to dwell in the land, until the death of the priest. 33 So ye shall not pollute the land wherein ye are: for blood it defileth the land: and the land cannot be cleansed of the blood that is shed therein, but by the blood of him that shed it. 34 Defile not therefore the land which ye shall inhabit, wherein I dwell: for I the LORD dwell among the children of Israel.
Міста для левитів
1 Господь звернувся до Мойсея на рівнинах Моаву, біля Йордану, навпроти Єрихона з такими словами:
2 Накажи Ізраїльтянам, аби зі спадщини своїх володінь вони дали левітам міста для проживання. Нехай також дадуть левітам прилеглі околиці довкола тих міст.
3 Міста будуть їм для проживання, а виділена їм земля для пасовиськ їхній худобі, для їх власних потреб , та їхнім отарам.
4 Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі на тисячу ліктів довкола.
5 Тож відміряєте ззовні міста зі східної сторони – дві тисячі ліктів, з південної сторони – дві тисячі ліктів, із західної сторони, що з боку моря, дві тисячі ліктів, і зі сторони півночі також дві тисячі ліктів. Саме місто буде посередині, а навколо – прилеглі території міста.
Міста-сховища
6 З усіх міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, в які дозволите утікати вбивцям. Крім цих дасте ще сорок два міста.
7 Усіх міст, які дасте левітам, має бути сорок вісім міст з їхніми прилеглими околицями.
8 Щодо міст, які передасте з посілості Ізраїльтян, то численніші племена дадуть більше, а менш численні менше. У залежності від своєї спадщини, яку кожне плем’я отримало, воно передасть зі своїх міст левітам.
9 Далі промовив Господь до Мойсея такі слова:
10 Звернись до Ізраїльських нащадків і скажи їм: Коли перейдете через Йордан у ханаанський край,
11 то виберіть собі деякі міста, які були б у вас містами-сховищами, у яких міг би сховатись убивця, котрий вбив людину ненавмисно.
12 І будуть у вас ці міста за сховища від кровних месників, щоб убивця не помер, перш ніж він стане перед судом громади.
13 З міст, котрі дасте, шість будуть у вас містами-сховищами.
14 Три міста дасте за Йорданом, і три міста виділите в ханаанській землі. Вони будуть містами-сховищами.
15 Ці шість міст будуть сховищами, як для Ізраїльтян, так і для приходців, котрі живуть між ними, аби міг туди утекти кожний, хто вбив людину ненавмисне.
Настанови щодо убивць
16 Однак, якщо хтось вдарить іншого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця, а убивця неодмінно повинен померти!
17 Якщо ударить когось каменем, що був у руці, від якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
18 Або якщо ударить когось дерев’яним предметом, від удару якого можна померти, і той помер, то він – убивця. Убивця неодмінно має померти!
19 Кровний месник сам може вбити убивцю. Де б він його не зустрів, він може його вбити.
20 Якщо ж він з ненависті штовхне його або кине щось на нього із засідки, так що той помре,
21 або в гніві вдарить його своєю рукою так, що той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти, бо він є убивцею. Кровний месник може вбити вбивцю, щойно його зустріне.
22 Але якщо хтось штовхне когось випадково, без ворожого наміру, або кине на нього будь-яким предметом без злого наміру,
23 чи не зауваживши когось, кине навіть каменем, який впаде на нього, і він помре, хоч не був його ворогом і не бажав йому зла,
24 то нехай громада розсудить між тим хто вдарив, і між кровним месником за цими постановами.
25 Громада має захистити такого вбивцю від руки кровного месника. Громада поверне його до міста його сховища, куди він утік. Тож він житиме там до смерті великого священика, помазаного святим миром.
26 Однак, коли вбивця вийде поза межі свого міста-сховища, куди він утік,
27 а його кровний месник зустріне його поза межами його міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то він не буде винуватий.
28 Тож убивця має жити в своєму місті-сховищі аж до смерті великого священика. Лише після смерті великого священика вбивцяможе повернутися до місця свого проживання.
29 Таким має бути для вас правило, щодо правосуддя для ваших поколінь, у всіх ваших поселеннях.
30 Якщо хтось вб’є людину, то вбивцю можна покарати смертю лише на підставі свідчення свідків. Проте недостатньо свідчення одного свідка, щоб винести комусь смертний вирок.
31 Не будете приймати викупу за життя вбивці, якого визнано винуватим у смерті. Він неодмінно має померти.
32 Не беріть також викупу за того, хто утік до міста-сховища, але хоче повернутись і далі жити на своїй землі, поки помре великий священик.
33 І не оскверняйте землі, на якій ви мешкаєте . Адже кров оскверняє землю, а землі не можна очистити від пролитої на ній крові, хіба що лише кров’ю того, хто її проливає.
34 Тож не оскверняйте землі, на якій проживаєте й на якій Я поселюся також, оскільки Я Господь, Котрий живе серед ізраїльських синів.