1 Therefore, my brethren dearly beloved and longed for, my joy and crown, so stand fast in the Lord, my dearly beloved. 2 I beseech Euodias, and beseech Syntyche, that they be of the same mind in the Lord. 3 And I intreat thee also, true yokefellow, help those women which laboured with me in the gospel, with Clement also, and with other my fellowlabourers, whose names are in the book of life. 4 Rejoice in the Lord alway: and again I say, Rejoice. 5 Let your moderation be known unto all men. The Lord is at hand. 6 Be careful for nothing; but in every thing by prayer and supplication with thanksgiving let your requests be made known unto God. 7 And the peace of God, which passeth all understanding, shall keep your hearts and minds through Christ Jesus. 8 Finally, brethren, whatsoever things are true, whatsoever things are honest, whatsoever things are just, whatsoever things are pure, whatsoever things are lovely, whatsoever things are of good report; if there be any virtue, and if there be any praise, think on these things. 9 Those things, which ye have both learned, and received, and heard, and seen in me, do: and the God of peace shall be with you.
10 But I rejoiced in the Lord greatly, that now at the last your care of me hath flourished again; wherein ye were also careful, but ye lacked opportunity. 11 Not that I speak in respect of want: for I have learned, in whatsoever state I am, therewith to be content. 12 I know both how to be abased, and I know how to abound: every where and in all things I am instructed both to be full and to be hungry, both to abound and to suffer need. 13 I can do all things through Christ which strengtheneth me. 14 Notwithstanding ye have well done, that ye did communicate with my affliction. 15 Now ye Philippians know also, that in the beginning of the gospel, when I departed from Macedonia, no church communicated with me as concerning giving and receiving, but ye only. 16 For even in Thessalonica ye sent once and again unto my necessity. 17 Not because I desire a gift: but I desire fruit that may abound to your account. 18 But I have all, and abound: I am full, having received of Epaphroditus the things which were sent from you, an odour of a sweet smell, a sacrifice acceptable, wellpleasing to God. 19 But my God shall supply all your need according to his riches in glory by Christ Jesus. 20 Now unto God and our Father be glory for ever and ever. Amen.
21 Salute every saint in Christ Jesus. The brethren which are with me greet you. 22 All the saints salute you, chiefly they that are of Caesar’s household. 23 The grace of our Lord Jesus Christ be with you all. Amen.
Радійте завжди в Господі
1 Тому, мої любі й милі брати, ви – моя радість і вінець, – стійте так у Господі, улюблені!
2 Прошу Еводію, прошу також і Синтихію: думайте однаково в Господі!
3 Так само прошу і тебе, вірний приятелю, допомагай тим, які співпрацювали зі мною в поширенні Євангелії, і з Климентом, і з іншими моїми помічниками, імена яких – у книзі життя.
4 Радійте завжди в Господі; і ще раз кажу: радійте!
5 Нехай ваша лагідність стане відомою всім людям. Господь близько!
6 Нічим не журіться, але в усьому молитвою та благаннями з подякою висловлюйте ваші прохання Богові.
7 І мир Божий, який перевищує всяке розуміння, нехай береже ваші серця і ваші думки в Христі Ісусі.
8 Наостанку, брати: те, що істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, – коли яка чеснота або коли яка похвала, – про це роздумуйте.
9 Чого навчилися і що прийняли, що почули й побачили в мені, – оце й робіть. І Бог миру буде з вами.
Вдячність апостола Павла
10 Я дуже зрадів у Господі, що ви тепер знову отримали змогу піклуватися про мене. Ви й раніше піклувалися, але не мали відповідної нагоди.
11 Кажу це не тому, що чогось потребую, бо я навчився бути задоволеним тим, що є.
12 Вмію жити і в нестатках, умію жити і в достатку. Звик до всього і в усьому: і насичуватися, і голодувати, мати достаток і терпіти нестаток.
13 Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює, – [в Ісусі Христі].
14 Втім, ви добре зробили, взявши участь у моїх труднощах.
15 Знайте ж ви, филип’яни, що на початку поширення Євангелії, коли я вийшов з Македонії, жодна Церква не взяла участі в праві давання і приймання, – тільки ви одні;
16 так що аж двічі посилали ви до Солуня на мої потреби.
17 Не тому, що я шукаю дарів; ні, я шукаю плоду, який примножує вашу славу.
18 Я одержав усе і повністю забезпечений. Мені вистачає всього, відколи я одержав від Епафродита те, що ви послали, це – ніжні пахощі, приємна жертва, яка до вподоби Богові.
Закінчення
19 А мій Бог, згідно зі Своїм багатством, нехай задовольнить усяку вашу потребу – у славі, в Ісусі Христі.
20 Богові ж, нашому Отцеві, – слава навіки‑віків! Амінь .
21 Вітайте кожного святого в Ісусі Христі! Вітають вас ті брати, які зі мною.
22 Вітають вас усі святі, особливо ті, які з дому кесаря.
23 Благодать Господа Ісуса Христа з духом вашим. [Амінь].