A Psalm of David, to bring to remembrance.
1 O LORD, rebuke me not in thy wrath: neither chasten me in thy hot displeasure.
2 For thine arrows stick fast in me, and thy hand presseth me sore.
3 There is no soundness in my flesh because of thine anger; neither is there any rest in my bones because of my sin.
4 For mine iniquities are gone over mine head: as an heavy burden they are too heavy for me.
5 My wounds stink and are corrupt because of my foolishness.
6 I am troubled; I am bowed down greatly; I go mourning all the day long.
7 For my loins are filled with a loathsome disease: and there is no soundness in my flesh.
8 I am feeble and sore broken: I have roared by reason of the disquietness of my heart.
9 Lord, all my desire is before thee; and my groaning is not hid from thee.
10 My heart panteth, my strength faileth me: as for the light of mine eyes, it also is gone from me.
11 My lovers and my friends stand aloof from my sore; and my kinsmen stand afar off.
12 They also that seek after my life lay snares for me: and they that seek my hurt speak mischievous things, and imagine deceits all the day long.
13 But I, as a deaf man , heard not; and I was as a dumb man that openeth not his mouth.
14 Thus I was as a man that heareth not, and in whose mouth are no reproofs.
15 For in thee, O LORD, do I hope: thou wilt hear, O Lord my God.
16 For I said, Hear me , lest otherwise they should rejoice over me: when my foot slippeth, they magnify themselves against me.
17 For I am ready to halt, and my sorrow is continually before me.
18 For I will declare mine iniquity; I will be sorry for my sin.
19 But mine enemies are lively, and they are strong: and they that hate me wrongfully are multiplied.
20 They also that render evil for good are mine adversaries; because I follow the thing that good is .
21 Forsake me not, O LORD: O my God, be not far from me.
22 Make haste to help me, O Lord my salvation.
Псалом 38
1 Псалом Давида. На спомин.
2 Господи, не докоряй мені в Своєму гніві, не карай мене в Своєму обуренні;
3 адже Твої стріли прошили мене, і тяжіє наді мною Твоя рука.
4 Нема здорового місця на моєму тілі від Твого гніву, нема спокою в моїх кістках через мої гріхи.
5 Адже моя провина піднялася вище моєї голови, вона лежить на мені, наче важкий тягар.
6 Мої рани гнояться і смердять через моє безумство.
7 Згорблений і пригнічений, я цілий день тиняюсь немов у жалобі;
8 мої крижі горять вогнем, – нема здорового місця на моєму тілі.
9 Я вкрай пригнічений і ослаблений, ридаю від хвилювання мого серця.
10 Господи, перед Тобою всі мої прагнення, мій стогін від Тебе не прихований.
11 Моє серце стривожене, моя сила залишає мене, і навіть світло моїх очей втрачається.
12 Мої друзі й мої приятелі через моє горе цураються мене, – мої родичі стоять осторонь.
13 А ті, що зазіхають на моє життя, тенета на мене розставляють, – ті, що бажають мені лиха, загрожують знищенням і постійно замишляють підступне.
14 Але я, мов глухий, не чую, і мов німий, не відкриваю своїх уст.
15 Я став, як людина, яка не чує і яка не має в своїх устах відповіді,
16 тому що на Тебе, Господи, я покладаю надію, – Ти, Господи, Боже мій, відповіси!
17 Тож я сказав: Нехай не зловтішаються ті, котрі гордовито підносяться наді мною, чекаючи, коли нарешті захитаються мої ноги.
18 Адже я, дійсно, на грані падіння, і моя недуга постійно переді мною.
19 Я свою провину визнаю і жалкую про свій гріх.
20 Мої ж вороги повні життя, стали сильними, – багато є таких, котрі безпідставно мене ненавидять.
21 Ті, що відплачують злом за добро, вороже ставляться до мене через те, що я прагну до добра…
22 Не залишай мене, Господи, Боже мій! Не віддаляйся від мене.
23 Поспіши мені на допомогу, Господи! Ти – спасіння моє!