1 Put them in mind to be subject to principalities and powers, to obey magistrates, to be ready to every good work, 2 To speak evil of no man, to be no brawlers, but gentle, shewing all meekness unto all men. 3 For we ourselves also were sometimes foolish, disobedient, deceived, serving divers lusts and pleasures, living in malice and envy, hateful, and hating one another. 4 But after that the kindness and love of God our Saviour toward man appeared, 5 Not by works of righteousness which we have done, but according to his mercy he saved us, by the washing of regeneration, and renewing of the Holy Ghost; 6 Which he shed on us abundantly through Jesus Christ our Saviour; 7 That being justified by his grace, we should be made heirs according to the hope of eternal life. 8 This is a faithful saying, and these things I will that thou affirm constantly, that they which have believed in God might be careful to maintain good works. These things are good and profitable unto men. 9 But avoid foolish questions, and genealogies, and contentions, and strivings about the law; for they are unprofitable and vain. 10 A man that is an heretick after the first and second admonition reject; 11 Knowing that he that is such is subverted, and sinneth, being condemned of himself.
12 When I shall send Artemas unto thee, or Tychicus, be diligent to come unto me to Nicopolis: for I have determined there to winter. 13 Bring Zenas the lawyer and Apollos on their journey diligently, that nothing be wanting unto them. 14 And let ours also learn to maintain good works for necessary uses, that they be not unfruitful. 15 All that are with me salute thee. Greet them that love us in the faith. Grace be with you all. Amen.
Віра і діла
1 Нагадуй їм, щоб корилися начальникам [і] владі, аби слухалися і були готові на всяке добре діло,
2 щоб нікого не зневажали, не були сварливі, а тихі, виявляючи повну лагідність до всіх людей.
3 Адже колись і ми були нерозумними, непокірними, які заблудили і стали рабами різних пожадань і насолод, живучи в злобі й заздрощах, були ненависні та ненавиділи одне одного.
4 Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя – Бога,
5 Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом,
6 Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа – нашого Спасителя,
7 щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми надією стали спадкоємцями вічного життя.
8 Вірне слово, і я бажаю, аби на цьому ти наполягав, щоб ті, які повірили в Бога, дбали про добрі діла. Це корисно й добре для людей.
9 А нерозумні дослідження, родоводи, суперечки і сварки про Закон оминай, бо вони некорисні й марні.
10 Людину‑єретика після першого й другого напоумлення оминай,
11 знаючи, що повністю зіпсутий і грішить, засуджуючи самого себе.
Закінчення
12 Коли пошлю до тебе Артема або Тихика, поспіши прийти до мене в Никополь, бо там я вирішив перезимувати.
13 Законника Зину й Аполлоса дбайливо випровадь, аби їм нічого не забракло.
14 Хай і наші вчаться дбати про добрі діла в нагальних потребах, щоб не були безплідні.
15 Вітають тебе всі ті, хто зі мною. Привітай тих, котрі люблять нас у вірі. Благодать з усіма вами! [Амінь].