1 Woe unto them that decree unrighteous decrees, and that write grievousness which they have prescribed; 2 To turn aside the needy from judgment, and to take away the right from the poor of my people, that widows may be their prey, and that they may rob the fatherless! 3 And what will ye do in the day of visitation, and in the desolation which shall come from far? to whom will ye flee for help? and where will ye leave your glory? 4 Without me they shall bow down under the prisoners, and they shall fall under the slain. For all this his anger is not turned away, but his hand is stretched out still.
5 ¶ O Assyrian, the rod of mine anger, and the staff in their hand is mine indignation. 6 I will send him against an hypocritical nation, and against the people of my wrath will I give him a charge, to take the spoil, and to take the prey, and to tread them down like the mire of the streets. 7 Howbeit he meaneth not so, neither doth his heart think so; but it is in his heart to destroy and cut off nations not a few. 8 For he saith, Are not my princes altogether kings? 9 Is not Calno as Carchemish? is not Hamath as Arpad? is not Samaria as Damascus? 10 As my hand hath found the kingdoms of the idols, and whose graven images did excel them of Jerusalem and of Samaria; 11 Shall I not, as I have done unto Samaria and her idols, so do to Jerusalem and her idols? 12 Wherefore it shall come to pass, that when the Lord hath performed his whole work upon mount Zion and on Jerusalem, I will punish the fruit of the stout heart of the king of Assyria, and the glory of his high looks. 13 For he saith, By the strength of my hand I have done it , and by my wisdom; for I am prudent: and I have removed the bounds of the people, and have robbed their treasures, and I have put down the inhabitants like a valiant man: 14 And my hand hath found as a nest the riches of the people: and as one gathereth eggs that are left, have I gathered all the earth; and there was none that moved the wing, or opened the mouth, or peeped. 15 Shall the axe boast itself against him that heweth therewith? or shall the saw magnify itself against him that shaketh it? as if the rod should shake itself against them that lift it up, or as if the staff should lift up itself, as if it were no wood. 16 Therefore shall the Lord, the Lord of hosts, send among his fat ones leanness; and under his glory he shall kindle a burning like the burning of a fire. 17 And the light of Israel shall be for a fire, and his Holy One for a flame: and it shall burn and devour his thorns and his briers in one day; 18 And shall consume the glory of his forest, and of his fruitful field, both soul and body: and they shall be as when a standardbearer fainteth. 19 And the rest of the trees of his forest shall be few, that a child may write them.
20 ¶ And it shall come to pass in that day, that the remnant of Israel, and such as are escaped of the house of Jacob, shall no more again stay upon him that smote them; but shall stay upon the LORD, the Holy One of Israel, in truth. 21 The remnant shall return, even the remnant of Jacob, unto the mighty God. 22 For though thy people Israel be as the sand of the sea, yet a remnant of them shall return: the consumption decreed shall overflow with righteousness. 23 For the Lord GOD of hosts shall make a consumption, even determined, in the midst of all the land.
24 ¶ Therefore thus saith the Lord GOD of hosts, O my people that dwellest in Zion, be not afraid of the Assyrian: he shall smite thee with a rod, and shall lift up his staff against thee, after the manner of Egypt. 25 For yet a very little while, and the indignation shall cease, and mine anger in their destruction. 26 And the LORD of hosts shall stir up a scourge for him according to the slaughter of Midian at the rock of Oreb: and as his rod was upon the sea, so shall he lift it up after the manner of Egypt. 27 And it shall come to pass in that day, that his burden shall be taken away from off thy shoulder, and his yoke from off thy neck, and the yoke shall be destroyed because of the anointing. 28 He is come to Aiath, he is passed to Migron; at Michmash he hath laid up his carriages: 29 They are gone over the passage: they have taken up their lodging at Geba; Ramah is afraid; Gibeah of Saul is fled. 30 Lift up thy voice, O daughter of Gallim: cause it to be heard unto Laish, O poor Anathoth. 31 Madmenah is removed; the inhabitants of Gebim gather themselves to flee. 32 As yet shall he remain at Nob that day: he shall shake his hand against the mount of the daughter of Zion, the hill of Jerusalem. 33 Behold, the Lord, the LORD of hosts, shall lop the bough with terror: and the high ones of stature shall be hewn down, and the haughty shall be humbled. 34 And he shall cut down the thickets of the forest with iron, and Lebanon shall fall by a mighty one.
Горе законодавцям несправедливим!
1 Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо,
2 щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобиччю їм, і пограбувати сиріт…
3 А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, — до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?
4 Нічого не лишиться — тільки зігнутися між полоненими, і попадати між позабиваними… При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!..
Буде суд і над завойовниками
5 Біда асирійцеві, жезлові гніву Мого, а кий у руках його — це пересердя Моє!
6 На люд нечестивий пошлю Я його, про народ Мого гніву йому накажу, щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях.
7 Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його — щоб немало народів понищити та погубити!
8 Бо говорить: Хіба мої провідники разом усі не царі?
9 Чи ж Кално не такий, як Кархеміш? Чи ж Хамат не такий, як Арпад? Хіба ж не така Самарія, як Дамаск?
10 Тому що рука моя царства божків досягла, а в них більші боввани, як в Єрусалимі та в Самарії,
11 то хіба не зроблю я так само для Єрусалиму й бовванів його, як зробив я був для Самарії й божків її?
12 І станеться, як доконає ввесь чин Свій Господь на Сіонській горі та в Єрусалимі, то скаже : Навіщу я плоди гордовитости серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!
13 Бо він каже: Вчинив я це міццю своєї руки й своїм розумом, я‑бо розумний, — і відміняю границі народів, а їхній маєток грабую, і як сильний, скидаю пануючих!
14 І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, і як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав, — і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав…
15 Чи буде сокира пишатися понад свого рубача? Чи понад свого пилувальника буде гордитися пилка? Ніби жезло повищує тих, хто його підіймає, ніби підносить кий того, хто не є дерево!
16 Зате Господь, Бог Саваот пошле сухорлявість на ситих його, і під його славою — полум’я буде палати, немовби пожар!
17 І Світло Ізраїля стане огнем, а Святий його — полум’ям, і запалить воно, й пожере його терня й будяччя його в один день!
18 І славу лісу його й його саду вигубить Він від душі й аж до тіла, і буде, що знидіє він, мов той хворий, —
19 і буде останок дерев його лісу такий нечисленний, що й хлопець їх спише!
А останок Ізраїля навернеться
20 І станеться в день той, останок Ізраїля і врятовані дому Якова не будуть вже більш опиратись на того, хто б’є їх, — й обіпруться у правді на Господа, Святого Ізраїлевого.
21 Рештки навернуться, рештки Якова, до Сильного Бога.
22 Бо коли б був народ твій, Ізраїль, як морський пісок, тільки рештки із нього навернуться! Загибель призначена є, щоб виповнилась справедливість,
23 бо виконає Господь, Бог Саваот постановлену згубу посеред всієї землі.
24 Тому так промовляє Господь, Бог Саваот: Мій народе, мешканче Сіону, не бійсь асирійця! Він палицею тебе вдарить, і кия свого підійме на тебе, як колись на дорозі єгипетській.
25 Бо мало ще, трохи побуде , — та й скінчиться лють, і звернеться гнів Мій на знищення їх!
26 І збудить на нього бича Господь Саваот, як уразив був Він Мадіяма при скелі Орев, і кий Його буде на морі, і його Він простягне, як колись на Єгипет!
27 І станеться в день той, з твого рамена тягар його здійметься, а з‑над шиї твоєї ярмо його, і через ситість ярмо буде знищене!
28 Він прийде навпроти Айяту, перейде в Мігрон, свої речі складе до Міхмашу.
29 Перейдуть провалля, Гева — ночліг нам, затремтіла Рама, утекла Саулова Гів’а.
30 Заголоси ти, о дочко Галліму, послухай, Лаїше, о бідний Анатоте!
31 Мадмена розбіглась, мешканці Гевіму втікають…
32 Ще сьогодні зостанеться він у Нові; своєю рукою грозить горі дочки Сіону, пагірку Єрусалиму.
33 Ось Господь, Бог Саваот, відтинає галузки застрашальною силою, — і найвищі поставою будуть постинані, а високі будуть понижені.
34 І буде обтята навколо залізом гущавина лісу, і Ливан упаде від Могутнього!