1 In that day shall this song be sung in the land of Judah; We have a strong city; salvation will God appoint for walls and bulwarks. 2 Open ye the gates, that the righteous nation which keepeth the truth may enter in. 3 Thou wilt keep him in perfect peace, whose mind is stayed on thee: because he trusteth in thee. 4 Trust ye in the LORD for ever: for in the LORD JEHOVAH is everlasting strength:
5 ¶ For he bringeth down them that dwell on high; the lofty city, he layeth it low; he layeth it low, even to the ground; he bringeth it even to the dust. 6 The foot shall tread it down, even the feet of the poor, and the steps of the needy. 7 The way of the just is uprightness: thou, most upright, dost weigh the path of the just. 8 Yea, in the way of thy judgments, O LORD, have we waited for thee; the desire of our soul is to thy name, and to the remembrance of thee. 9 With my soul have I desired thee in the night; yea, with my spirit within me will I seek thee early: for when thy judgments are in the earth, the inhabitants of the world will learn righteousness. 10 Let favour be shewed to the wicked, yet will he not learn righteousness: in the land of uprightness will he deal unjustly, and will not behold the majesty of the LORD. 11 LORD, when thy hand is lifted up, they will not see: but they shall see, and be ashamed for their envy at the people; yea, the fire of thine enemies shall devour them.
12 ¶ LORD, thou wilt ordain peace for us: for thou also hast wrought all our works in us. 13 O LORD our God, other lords beside thee have had dominion over us: but by thee only will we make mention of thy name. 14 They are dead, they shall not live; they are deceased, they shall not rise: therefore hast thou visited and destroyed them, and made all their memory to perish. 15 Thou hast increased the nation, O LORD, thou hast increased the nation: thou art glorified: thou hadst removed it far unto all the ends of the earth. 16 LORD, in trouble have they visited thee, they poured out a prayer when thy chastening was upon them. 17 Like as a woman with child, that draweth near the time of her delivery, is in pain, and crieth out in her pangs; so have we been in thy sight, O LORD. 18 We have been with child, we have been in pain, we have as it were brought forth wind; we have not wrought any deliverance in the earth; neither have the inhabitants of the world fallen. 19 Thy dead men shall live, together with my dead body shall they arise. Awake and sing, ye that dwell in dust: for thy dew is as the dew of herbs, and the earth shall cast out the dead.
20 ¶ Come, my people, enter thou into thy chambers, and shut thy doors about thee: hide thyself as it were for a little moment, until the indignation be overpast. 21 For, behold, the LORD cometh out of his place to punish the inhabitants of the earth for their iniquity: the earth also shall disclose her blood, and shall no more cover her slain.
Ізраїль славить Господа
1 Того дня заспівають у Юдинім краї пісню таку: У нас сильне місто! Він чинить спасіння за мури й примурки.
2 Відчиняйте ворота, і хай ввійде люд праведний, хто вірність хоронить!
3 Думку, оперту на Тебе , збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає.
4 Надійтеся завжди на Господа, бо в Господі, в Господі вічна твердиня!
5 Бо знизив Він тих, хто замешкує на висоті, неприступне те місто — понизив його, Він понизив його до землі, повалив аж у порох його!
6 Його топче нога, — ноги вбогого, стопи нужденних…
7 Проста дорога для праведного, путь праведного Ти вирівнюєш.
8 І на дорозі судів Твоїх, Господи, маємо надію на Тебе: За Ймення Твоє та за пам’ять Твою пожадання моєї душі, —
9 за Тобою душа моя тужить вночі, також дух мій в мені спозаранку шукає Тебе, бо коли на землі Твої суди, то мешканці світу навчаються правди!
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!
11 Господи, піднялася рука Твоя високо, та не бачать вони! Нехай же побачать горливість Твою до народу, і нехай посоромляться, хай огонь пожере ворогів Твоїх!
12 Ти, Господи, вчиниш нам мир, бо й усі чини наші нам Ти доконав!
13 Господи, Боже наш, панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє.
14 Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.
15 Розмножив Ти, Господи, люд, розмножив Ти люд, і прославив Себе, всі границі землі Ти далеко посунув.
16 Господи, в горі шукали Тебе, шепіт прохання лили, коли Ти їх картав.
17 Як жінка вагітна до породу зближується, в своїх болях тремтить та кричить, — так ми стали, о Господи, перед обличчям Твоїм:
18 ми були вагітними та корчилися з болю, немовби родили ми вітер, ми спасіння землі не вчинили, і мешканці всесвіту не народились…
19 Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя — це роса зцілень , і земля викине мертвих!
20 Іди, мій народе, ввійди до покоїв своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде!
21 Бо Господь ось виходить із місця Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, — і відкриє земля свою кров, і вже не закриє забитих своїх!