1 There were present at that season some that told him of the Galilæans, whose blood Pilate had mingled with their sacrifices. 2 And Jesus answering said unto them, Suppose ye that these Galilæans were sinners above all the Galilæans, because they suffered such things? 3 I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all likewise perish. 4 Or those eighteen, upon whom the tower in Siloam fell, and slew them, think ye that they were sinners above all men that dwelt in Jerusalem? 5 I tell you, Nay: but, except ye repent, ye shall all likewise perish.
6 ¶ He spake also this parable; A certain man had a fig tree planted in his vineyard; and he came and sought fruit thereon, and found none. 7 Then said he unto the dresser of his vineyard, Behold, these three years I come seeking fruit on this fig tree, and find none: cut it down; why cumbereth it the ground? 8 And he answering said unto him, Lord, let it alone this year also, till I shall dig about it, and dung it : 9 And if it bear fruit, well : and if not, then after that thou shalt cut it down. 10 And he was teaching in one of the synagogues on the sabbath.
11 ¶ And, behold, there was a woman which had a spirit of infirmity eighteen years, and was bowed together, and could in no wise lift up herself . 12 And when Jesus saw her, he called her to him , and said unto her, Woman, thou art loosed from thine infirmity. 13 And he laid his hands on her: and immediately she was made straight, and glorified God. 14 And the ruler of the synagogue answered with indignation, because that Jesus had healed on the sabbath day, and said unto the people, There are six days in which men ought to work: in them therefore come and be healed, and not on the sabbath day. 15 The Lord then answered him, and said, Thou hypocrite, doth not each one of you on the sabbath loose his ox or his ass from the stall, and lead him away to watering? 16 And ought not this woman, being a daughter of Abraham, whom Satan hath bound, lo, these eighteen years, be loosed from this bond on the sabbath day? 17 And when he had said these things, all his adversaries were ashamed: and all the people rejoiced for all the glorious things that were done by him.
18 ¶ Then said he, Unto what is the kingdom of God like? and whereunto shall I resemble it? 19 It is like a grain of mustard seed, which a man took, and cast into his garden; and it grew, and waxed a great tree; and the fowls of the air lodged in the branches of it. 20 And again he said, Whereunto shall I liken the kingdom of God? 21 It is like leaven, which a woman took and hid in three measures of meal, till the whole was leavened. 22 And he went through the cities and villages, teaching, and journeying toward Jerusalem. 23 Then said one unto him, Lord, are there few that be saved? And he said unto them,
24 ¶ Strive to enter in at the strait gate: for many, I say unto you, will seek to enter in, and shall not be able. 25 When once the master of the house is risen up, and hath shut to the door, and ye begin to stand without, and to knock at the door, saying, Lord, Lord, open unto us; and he shall answer and say unto you, I know you not whence ye are: 26 Then shall ye begin to say, We have eaten and drunk in thy presence, and thou hast taught in our streets. 27 But he shall say, I tell you, I know you not whence ye are; depart from me, all ye workers of iniquity. 28 There shall be weeping and gnashing of teeth, when ye shall see Abraham, and Isaac, and Jacob, and all the prophets, in the kingdom of God, and you yourselves thrust out. 29 And they shall come from the east, and from the west, and from the north, and from the south, and shall sit down in the kingdom of God. 30 And, behold, there are last which shall be first, and there are first which shall be last.
31 ¶ The same day there came certain of the Pharisees, saying unto him, Get thee out, and depart hence: for Herod will kill thee. 32 And he said unto them, Go ye, and tell that fox, Behold, I cast out devils, and I do cures to day and to morrow, and the third day I shall be perfected. 33 Nevertheless I must walk to day, and to morrow, and the day following: for it cannot be that a prophet perish out of Jerusalem. 34 O Jerusalem, Jerusalem, which killest the prophets, and stonest them that are sent unto thee; how often would I have gathered thy children together, as a hen doth gather her brood under her wings, and ye would not! 35 Behold, your house is left unto you desolate: and verily I say unto you, Ye shall not see me, until the time come when ye shall say, Blessed is he that cometh in the name of the Lord.
Коли не покаєтесь, то загинете
1 Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
2 Ісус же сказав їм у відповідь: “Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
3 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
4 Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, — чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!”
Притча про фіґове дерево
6 І Він розповів оцю притчу: “Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
7 І сказав винареві: “Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, — нащо й землю марнує воно?”
8 А той йому у відповідь каже: “Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм, —
9 чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його”.
Уздоровлення в суботу скорченої жінки
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: “Жінко, — звільнена ти від недуги своєї”.
13 І Він руки на неї поклав, — і вона зараз випросталась, — і стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: “Є шість день, коли працювати належить, — приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього”.
15 А Господь відповів і промовив до нього: “Лицеміре, — хіба ж не відв’язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв’язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?”
17 А як Він говорив це, — засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками , які Він чинив!
Притча про гірчичне зерно й про розчину
18 Він же промовив: “До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?
19 Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і “кублилось птаство небесне на віттях його”.
20 І знову сказав Він: “Із чим порівняю Я Божеє Царство?
21 Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне”.
Хто буде спасений
22 І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.
23 І озвався до Нього один: “Господи, — хіба буде мало спасених?” А Він відказав їм:
24 “Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, — багато хто будуть намагатися ввійти, — та не зможуть!
25 Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: “Господи, — відчини нам!” А Він вам у відповідь скаже: “Не знаю Я вас, звідки ви!”
26 Тоді станете ви говорити: “Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти”…
27 А Він вам відкаже: “Говорю вам, — не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!”
28 Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака, та Якова, та пророків усіх у Царстві Божім, себе ж — вигнаних геть…
29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!
30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!”
Ірод хоче вбити Ісуса
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: “Вийди собі, і піди звідси, — хоче бо Ірод убити Тебе”…
32 А Він відказав їм: “Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, — сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
33 Однак Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, — та ви не захотіли!
35 Ось “ваш дім зостається порожній для вас!” Говорю бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: “Благословенний, Хто йде в Господнє Ім’я!”