1 For the kingdom of heaven is like unto a man that is an householder, which went out early in the morning to hire labourers into his vineyard. 2 And when he had agreed with the labourers for a penny a day, he sent them into his vineyard. 3 And he went out about the third hour, and saw others standing idle in the marketplace, 4 And said unto them; Go ye also into the vineyard, and whatsoever is right I will give you. And they went their way. 5 Again he went out about the sixth and ninth hour, and did likewise. 6 And about the eleventh hour he went out, and found others standing idle, and saith unto them, Why stand ye here all the day idle? 7 They say unto him, Because no man hath hired us. He saith unto them, Go ye also into the vineyard; and whatsoever is right, that shall ye receive. 8 So when even was come, the lord of the vineyard saith unto his steward, Call the labourers, and give them their hire, beginning from the last unto the first. 9 And when they came that were hired about the eleventh hour, they received every man a penny. 10 But when the first came, they supposed that they should have received more; and they likewise received every man a penny. 11 And when they had received it , they murmured against the goodman of the house, 12 Saying, These last have wrought but one hour, and thou hast made them equal unto us, which have borne the burden and heat of the day. 13 But he answered one of them, and said, Friend, I do thee no wrong: didst not thou agree with me for a penny? 14 Take that thine is , and go thy way: I will give unto this last, even as unto thee. 15 Is it not lawful for me to do what I will with mine own? Is thine eye evil, because I am good? 16 So the last shall be first, and the first last: for many be called, but few chosen.
17 ¶ And Jesus going up to Jerusalem took the twelve disciples apart in the way, and said unto them, 18 Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be betrayed unto the chief priests and unto the scribes, and they shall condemn him to death, 19 And shall deliver him to the Gentiles to mock, and to scourge, and to crucify him : and the third day he shall rise again.
20 ¶ Then came to him the mother of Zebedee’s children with her sons, worshipping him , and desiring a certain thing of him. 21 And he said unto her, What wilt thou? She saith unto him, Grant that these my two sons may sit, the one on thy right hand, and the other on the left, in thy kingdom. 22 But Jesus answered and said, Ye know not what ye ask. Are ye able to drink of the cup that I shall drink of, and to be baptized with the baptism that I am baptized with? They say unto him, We are able. 23 And he saith unto them, Ye shall drink indeed of my cup, and be baptized with the baptism that I am baptized with: but to sit on my right hand, and on my left, is not mine to give, but it shall be given to them for whom it is prepared of my Father. 24 And when the ten heard it , they were moved with indignation against the two brethren. 25 But Jesus called them unto him , and said, Ye know that the princes of the Gentiles exercise dominion over them, and they that are great exercise authority upon them. 26 But it shall not be so among you: but whosoever will be great among you, let him be your minister; 27 And whosoever will be chief among you, let him be your servant: 28 Even as the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many. 29 And as they departed from Jericho, a great multitude followed him.
30 ¶ And, behold, two blind men sitting by the way side, when they heard that Jesus passed by, cried out, saying, Have mercy on us, O Lord, thou Son of David. 31 And the multitude rebuked them, because they should hold their peace: but they cried the more, saying, Have mercy on us, O Lord, thou Son of David. 32 And Jesus stood still, and called them, and said, What will ye that I shall do unto you? 33 They say unto him, Lord, that our eyes may be opened. 34 So Jesus had compassion on them , and touched their eyes: and immediately their eyes received sight, and they followed him.
Притча про робітників у винограднику
1 Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник.
2 Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника.
3 А вийшовши коло години десь третьої , побачив він інших, що стояли без праці на ринку,
4 та й каже до них: “Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам”.
5 Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев’ятій, і те саме зробив.
6 А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці , та й каже до них: “Чого тут стоїте цілий день безробітні?”
7 Вони кажуть до нього: “Бо ніхто не найняв нас”. Відказує їм: “Ідіть і ви в виноградник”.
8 Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: “Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших”.
9 І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію.
10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли.
11 А взявши, вони почали нарікати на господаря,
12 кажучи: “Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту”…
13 А він відповів і сказав до одного із них: “Не кривджу я, друже, тебе, — хіба не за динарія згодився зо мною?
14 Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі.
15 Чи ж не вільно мені зі своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?”
16 Отак будуть останні першими, а перші — останніми!”
Ісус утретє провіщає Свою смерть та воскресення
17 Побажавши ж піти до Єрусалиму, Ісус взяв осібно Дванадцятьох, і на дорозі їм сповістив:
18 “Оце в Єрусалим ми йдемо, — і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, — і засудять на смерть Його…
19 І поганам Його вони видадуть — на наругу та на катування, і на розп’яття, — але третього дня Він воскресне!”
Прохання матері Зеведеєвих синів
20 Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось.
21 А Він їй сказав: “Чого хочеш?” Вона каже Йому: “Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм — праворуч один, і ліворуч від Тебе один”.
22 А Ісус відповів і сказав: “Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу , що Я її питиму (або христитися хрищенням, що я ним хрищуся)?” Вони кажуть Йому: “Можемо”.
23 Він говорить до них: “Ви питимете Мою чашу (і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся). А сидіти праворуч Мене та ліворуч — не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано”.
24 Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.
Хто першим із вас хоче бути, — нехай буде той вам за раба
25 А Ісус їх покликав і промовив: “Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, — хай буде слугою він вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, — нехай буде він вам за раба.
28 Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!”
Уздоровлення двох сліпих
29 Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий.
30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: “Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!”
31 Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: “Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!”
32 Ісус же спинився, — покликав їх та й сказав: “Що хочете, щоб Я вам зробив?”
33 Вони Йому кажуть: “Господи, — нехай нам розкриються очі!”
34 І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, — і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.