A Psalm of David.
1 Hear my prayer, O LORD, give ear to my supplications: in thy faithfulness answer me, and in thy righteousness.
2 And enter not into judgment with thy servant: for in thy sight shall no man living be justified.
3 For the enemy hath persecuted my soul; he hath smitten my life down to the ground; he hath made me to dwell in darkness, as those that have been long dead.
4 Therefore is my spirit overwhelmed within me; my heart within me is desolate.
5 I remember the days of old; I meditate on all thy works; I muse on the work of thy hands.
6 I stretch forth my hands unto thee: my soul thirsteth after thee, as a thirsty land. Selah.
7 Hear me speedily, O LORD: my spirit faileth: hide not thy face from me, lest I be like unto them that go down into the pit.
8 Cause me to hear thy lovingkindness in the morning; for in thee do I trust: cause me to know the way wherein I should walk; for I lift up my soul unto thee.
9 Deliver me, O LORD, from mine enemies: I flee unto thee to hide me.
10 Teach me to do thy will; for thou art my God: thy spirit is good; lead me into the land of uprightness.
11 Quicken me, O LORD, for thy name’s sake: for thy righteousness’ sake bring my soul out of trouble.
12 And of thy mercy cut off mine enemies, and destroy all them that afflict my soul: for I am thy servant.
1 Давидів.
Благословенний Господь, моя скеля, що руки мої Він навчає до бою, пальці мої — до війни!
2 Він моє милосердя й твердиня моя, фортеця моя та моя охорона мені, Він мій щит, і я до Нього вдаюся, Він мій народ підбиває під мене!
3 Господи, що то людина, що знаєш її, що то син людський, що зважаєш на нього?
4 Людина стала до пари подібна, її дні — як та тінь проминуща!
5 Господи, нахили Своє небо, — й зійди, доторкнися до гір, — і вони задимують!
6 Заблищи блискавицею, — і їх розпорош, пошли Свої стріли, — і їх побентеж!
7 Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй, і визволь мене з вод великих, від руки чужинців,
8 що їхні уста промовляють неправду, а їхня правиця — правиця зрадлива!
9 Боже, я пісню нову заспіваю Тобі, на арфі десятиструнній заграю Тобі,
10 що Ти перемогу царям подаєш, що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого меча!
11 Порятуй же мене й збережи Ти мене від руки чужинців, що їхні уста промовляють марноту, а їхня правиця — правиця зрадлива,
12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки — немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!
13 Повні наші комори, — вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір’ях розплоджуються!
14 Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань!
15 Блаженний народ, що йому так ведеться , блаженний народ, що Господь — йому Бог!