A Prayer of David.
1 Hear the right, O LORD, attend unto my cry, give ear unto my prayer, that goeth not out of feigned lips.
2 Let my sentence come forth from thy presence; let thine eyes behold the things that are equal.
3 Thou hast proved mine heart; thou hast visited me in the night; thou hast tried me, and shalt find nothing; I am purposed that my mouth shall not transgress.
4 Concerning the works of men, by the word of thy lips I have kept me from the paths of the destroyer.
5 Hold up my goings in thy paths, that my footsteps slip not.
6 I have called upon thee, for thou wilt hear me, O God: incline thine ear unto me, and hear my speech.
7 Shew thy marvellous lovingkindness, O thou that savest by thy right hand them which put their trust in thee from those that rise up against them .
8 Keep me as the apple of the eye, hide me under the shadow of thy wings,
9 From the wicked that oppress me, from my deadly enemies, who compass me about.
10 They are inclosed in their own fat: with their mouth they speak proudly.
11 They have now compassed us in our steps: they have set their eyes bowing down to the earth;
12 Like as a lion that is greedy of his prey, and as it were a young lion lurking in secret places.
13 Arise, O LORD, disappoint him, cast him down: deliver my soul from the wicked, which is thy sword:
14 From men which are thy hand, O LORD, from men of the world, which have their portion in this life, and whose belly thou fillest with thy hid treasure: they are full of children, and leave the rest of their substance to their babes.
15 As for me, I will behold thy face in righteousness: I shall be satisfied, when I awake, with thy likeness.
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида, коли він промовив до Господа слова цієї пісні того дня, як Господь урятував його з руки всіх його ворогів та від руки Саула, 2 то він проказав:
Полюблю Тебе, Господи, сило моя,
3 Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог — моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!
4 Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!
5 Тенета смертельні мене оточили, і потоки велійяала лякають мене!
6 Тенета шеолу мене оточили, і пастки смертельні мене попередили.
7 В тісноті своїй кличу до Господа, і до Бога свого я взиваю, — Він почує мій голос із храму Свого, і доходить мій зойк до лиця Його в уші Йому!
8 Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, — бо Він запалився від гніву:
9 із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст — пожирущий огонь, і жар запалився від Нього!
10 Він небо простяг — і спустився, а хмара густа під ногами Його.
11 Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся…
12 Поклав темряву Він — як заслону Свою, довкілля Його — то темрява вод, а мешкання Його — густі хмари!
13 Від блиску, що був перед Ним, град і жар огняний пройшли хмари Його…
14 І Господь загримів у небесах, і Всевишній Свій голос подав, град і жар огняний!
15 Він послав Свої стріли, — та їх розпорошив, і стрілив Він блискавками, — та їх побентежив.
16 Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, — від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх…
17 Він простяг з висоти Свою руку , узяв Він мене, витяг мене з вод великих, —
18 він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, — бо сильніші від мене вони!
19 Напали на мене вони в день нещастя мого, — та Господь був моїм опертям, —
20 і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, — бо вподобав мене!
21 Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
22 бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
23 бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
24 І був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
25 і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
26 Із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним — по чесному,
27 із чистим — поводишся чисто, а з лукавим — за лукавством його ,
28 бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
29 бо Ти світиш мого світильника, Господь — Бог мій, освітлює Він мою темряву!
30 Бо з Тобою поб’ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
31 Бог — непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
32 Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
33 Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
34 Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
35 мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
36 І дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
37 Ти чиниш широким мій крок підо мною, — і стопи мої не спіткнуться.
38 Женуся я за ворогами своїми, — і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, —
39 я їх потрощу, — й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої!
40 Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників.
41 Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, — і понищу ненависників я своїх!
42 Кричали вони, — та немає спасителя, взивали до Господа, — і не відповів їм.
43 І я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу!
44 Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав!
45 На вістку про мене — слухняні мені, до мене чужинці підлещуються,
46 в’януть чужинці і тремтять у твердинях своїх…
47 Живий Господь, — і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мого звеличиться,
48 Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив,
49 що рятує мене від моїх ворогів, — Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника!
50 Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю!
51 Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.