To the chief Musician, A Psalm of David.
1 I waited patiently for the LORD; and he inclined unto me, and heard my cry.
2 He brought me up also out of an horrible pit, out of the miry clay, and set my feet upon a rock, and established my goings.
3 And he hath put a new song in my mouth, even praise unto our God: many shall see it , and fear, and shall trust in the LORD.
4 Blessed is that man that maketh the LORD his trust, and respecteth not the proud, nor such as turn aside to lies.
5 Many, O LORD my God, are thy wonderful works which thou hast done, and thy thoughts which are to us-ward: they cannot be reckoned up in order unto thee: if I would declare and speak of them , they are more than can be numbered.
6 Sacrifice and offering thou didst not desire; mine ears hast thou opened: burnt offering and sin offering hast thou not required.
7 Then said I, Lo, I come: in the volume of the book it is written of me,
8 I delight to do thy will, O my God: yea, thy law is within my heart.
9 I have preached righteousness in the great congregation: lo, I have not refrained my lips, O LORD, thou knowest.
10 I have not hid thy righteousness within my heart; I have declared thy faithfulness and thy salvation: I have not concealed thy lovingkindness and thy truth from the great congregation.
11 Withhold not thou thy tender mercies from me, O LORD: let thy lovingkindness and thy truth continually preserve me.
12 For innumerable evils have compassed me about: mine iniquities have taken hold upon me, so that I am not able to look up; they are more than the hairs of mine head: therefore my heart faileth me.
13 Be pleased, O LORD, to deliver me: O LORD, make haste to help me.
14 Let them be ashamed and confounded together that seek after my soul to destroy it; let them be driven backward and put to shame that wish me evil.
15 Let them be desolate for a reward of their shame that say unto me, Aha, aha.
16 Let all those that seek thee rejoice and be glad in thee: let such as love thy salvation say continually, The LORD be magnified.
17 But I am poor and needy; yet the Lord thinketh upon me: thou art my help and my deliverer; make no tarrying, O my God.
1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Блаженний, хто дбає про вбогого, — в день нещастя Господь порятує його!
3 Господь берегтиме його та його оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на поталу його ворогам!
4 На ложі недуги подасть йому сили Господь, — усе ложе йому перемінить в недузі його.
5 Я промовив був: “Господи, май же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!”
6 Вороги мої кажуть на мене лихе: “Коли вмре та загине імення його?”
7 А коли хто приходить відвідати, — мовить марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить про те …
8 Всі мої вороги між собою шепочуться разом на мене, на мене лихе замишляють:
9 “Негідна річ тисне його, а що він поклався — то більше не встане!”…
10 Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, — підняв проти мене п’яту!
11 Але, Господи, помилуй мене, і мене підійми, — і я їм відплачу, —
12 із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог.
13 А я — через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм Ти поставиш навіки мене!
14 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, відвіку й довіку! Амінь і амінь!