A Song and Psalm for the sons of Korah.
1 Great is the LORD, and greatly to be praised in the city of our God, in the mountain of his holiness.
2 Beautiful for situation, the joy of the whole earth, is mount Zion, on the sides of the north, the city of the great King.
3 God is known in her palaces for a refuge.
4 For, lo, the kings were assembled, they passed by together.
5 They saw it, and so they marvelled; they were troubled, and hasted away.
6 Fear took hold upon them there, and pain, as of a woman in travail.
7 Thou breakest the ships of Tarshish with an east wind.
8 As we have heard, so have we seen in the city of the LORD of hosts, in the city of our God: God will establish it for ever. Selah.
9 We have thought of thy lovingkindness, O God, in the midst of thy temple.
10 According to thy name, O God, so is thy praise unto the ends of the earth: thy right hand is full of righteousness.
11 Let mount Zion rejoice, let the daughters of Judah be glad, because of thy judgments.
12 Walk about Zion, and go round about her: tell the towers thereof.
13 Mark ye well her bulwarks, consider her palaces; that ye may tell it to the generation following.
14 For this God is our God for ever and ever: he will be our guide even unto death.
1 Для дириґента хору. Синів Кореєвих. Псалом.
2 Слухайте це, всі народи, візьміть до ушей, усі мешканці всесвіту,
3 і людські сини й сини мужів, разом багатий та вбогий, —
4 мої уста казатимуть мудрість, думка ж серця мого — розумність,
5 нахилю своє ухо до приказки, розв’яжу свою загадку лірою!
6 Чому маю боятись у день лихоліття, як стане круг мене неправда моїх ошуканців,
7 які на багатство своє покладають надію, і своїми достатками хваляться?
8 Але жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові, —
9 бо викуп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гробу!
11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та неук, і лишають для інших багатство своє…
12 Вони думають, ніби доми їхні навіки, місця їхнього замешкання — з роду до роду, іменами своїми звуть землі,
13 та не зостається в пошані людина, — подібна худобі, що гине!
14 Така їхня дорога — глупота для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Села .
15 Вони зійдуть в шеол, — і смерть їх пасе, немов вівці, а праведники запанують над ними від рання; подоба їхня знищиться, шеол буде мешканням для них…
16 Та визволить Бог мою душу із влади шеолу, бо Він мене візьме! Села .
17 Не лякайся, коли багатіє людина, коли збільшується слава дому її, —
18 бо, вмираючи, не забере вона всього, її слава не піде за нею!
19 Хоч вона свою душу за життя свого хвалить, і славлять тебе, як для себе ти чиниш добро, —
20 вона прийде до роду батьків своїх, що світла вони не побачать навіки!
21 Людина в пошані, але нерозумна, — подібна худобі, що гине!