1 And he arose from thence, and cometh into the coasts of Judæa by the farther side of Jordan: and the people resort unto him again; and, as he was wont, he taught them again.
2 ¶ And the Pharisees came to him, and asked him, Is it lawful for a man to put away his wife? tempting him. 3 And he answered and said unto them, What did Moses command you? 4 And they said, Moses suffered to write a bill of divorcement, and to put her away. 5 And Jesus answered and said unto them, For the hardness of your heart he wrote you this precept. 6 But from the beginning of the creation God made them male and female. 7 For this cause shall a man leave his father and mother, and cleave to his wife; 8 And they twain shall be one flesh: so then they are no more twain, but one flesh. 9 What therefore God hath joined together, let not man put asunder. 10 And in the house his disciples asked him again of the same matter . 11 And he saith unto them, Whosoever shall put away his wife, and marry another, committeth adultery against her. 12 And if a woman shall put away her husband, and be married to another, she committeth adultery.
13 ¶ And they brought young children to him, that he should touch them: and his disciples rebuked those that brought them . 14 But when Jesus saw it , he was much displeased, and said unto them, Suffer the little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God. 15 Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child, he shall not enter therein. 16 And he took them up in his arms, put his hands upon them, and blessed them.
17 ¶ And when he was gone forth into the way, there came one running, and kneeled to him, and asked him, Good Master, what shall I do that I may inherit eternal life? 18 And Jesus said unto him, Why callest thou me good? there is none good but one, that is , God. 19 Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Defraud not, Honour thy father and mother. 20 And he answered and said unto him, Master, all these have I observed from my youth. 21 Then Jesus beholding him loved him, and said unto him, One thing thou lackest: go thy way, sell whatsoever thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, take up the cross, and follow me. 22 And he was sad at that saying, and went away grieved: for he had great possessions.
23 ¶ And Jesus looked round about, and saith unto his disciples, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God! 24 And the disciples were astonished at his words. But Jesus answereth again, and saith unto them, Children, how hard is it for them that trust in riches to enter into the kingdom of God! 25 It is easier for a camel to go through the eye of a needle, than for a rich man to enter into the kingdom of God. 26 And they were astonished out of measure, saying among themselves, Who then can be saved? 27 And Jesus looking upon them saith, With men it is impossible, but not with God: for with God all things are possible.
28 ¶ Then Peter began to say unto him, Lo, we have left all, and have followed thee. 29 And Jesus answered and said, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my sake, and the gospel’s, 30 But he shall receive an hundredfold now in this time, houses, and brethren, and sisters, and mothers, and children, and lands, with persecutions; and in the world to come eternal life. 31 But many that are first shall be last; and the last first.
32 ¶ And they were in the way going up to Jerusalem; and Jesus went before them: and they were amazed; and as they followed, they were afraid. And he took again the twelve, and began to tell them what things should happen unto him, 33 Saying , Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be delivered unto the chief priests, and unto the scribes; and they shall condemn him to death, and shall deliver him to the Gentiles: 34 And they shall mock him, and shall scourge him, and shall spit upon him, and shall kill him: and the third day he shall rise again.
35 ¶ And James and John, the sons of Zebedee, come unto him, saying, Master, we would that thou shouldest do for us whatsoever we shall desire. 36 And he said unto them, What would ye that I should do for you? 37 They said unto him, Grant unto us that we may sit, one on thy right hand, and the other on thy left hand, in thy glory. 38 But Jesus said unto them, Ye know not what ye ask: can ye drink of the cup that I drink of? and be baptized with the baptism that I am baptized with? 39 And they said unto him, We can. And Jesus said unto them, Ye shall indeed drink of the cup that I drink of; and with the baptism that I am baptized withal shall ye be baptized: 40 But to sit on my right hand and on my left hand is not mine to give; but it shall be given to them for whom it is prepared. 41 And when the ten heard it , they began to be much displeased with James and John. 42 But Jesus called them to him , and saith unto them, Ye know that they which are accounted to rule over the Gentiles exercise lordship over them; and their great ones exercise authority upon them. 43 But so shall it not be among you: but whosoever will be great among you, shall be your minister: 44 And whosoever of you will be the chiefest, shall be servant of all. 45 For even the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.
46 ¶ And they came to Jericho: and as he went out of Jericho with his disciples and a great number of people, blind Bartimæus, the son of Timæus, sat by the highway side begging. 47 And when he heard that it was Jesus of Nazareth, he began to cry out, and say, Jesus, thou Son of David, have mercy on me. 48 And many charged him that he should hold his peace: but he cried the more a great deal, Thou Son of David, have mercy on me. 49 And Jesus stood still, and commanded him to be called. And they call the blind man, saying unto him, Be of good comfort, rise; he calleth thee. 50 And he, casting away his garment, rose, and came to Jesus. 51 And Jesus answered and said unto him, What wilt thou that I should do unto thee? The blind man said unto him, Lord, that I might receive my sight. 52 And Jesus said unto him, Go thy way; thy faith hath made thee whole. And immediately he received his sight, and followed Jesus in the way.
Про розлучення
1 Вийшовши звідти, Він приходить на територію Юдеї, що на другому боці Йордану. Збирається знову до Нього натовп, і Він, за звичаєм, знову їх навчає.
2 Підійшли фарисеї та, випробовуючи Його, запитували Його, чи можна чоловікові розлучатися з дружиною.
3 Він же у відповідь сказав їм: Що вам заповів Мойсей?
4 А вони промовили: Мойсей заповів написати листа про розлучення і відпустити.
5 Ісус же сказав їм: Він вам написав цю заповідь через ваше жорстокосердя.
6 Але від початку творіння [Бог] створив їх чоловіком і жінкою.
7 Ось тому залишить чоловік свого батька й матір і з’єднається зі своєю дружиною,
8 і будуть двоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло.
9 Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає!
10 Вдома учні знову розпитували Його про це.
11 І Він каже їм: Якщо хто розлучиться зі своєю дружиною та одружиться з іншою, той чинить проти неї перелюб;
12 і якщо вона розлучиться зі своїм чоловіком і вийде заміж за іншого, то й вона чинить перелюб.
Будьте, як діти
13 І приносили до Нього дітей, щоби доторкнувся до них. А учні забороняли їм.
14 Побачивши це , Ісус обурився і сказав їм: Пропустіть дітей, хай приходять до Мене, і не забороняйте їм, бо таким належить Царство Боже.
15 Запевняю вас: якщо хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
16 Він обійняв їх і, поклавши на них руки, благословив.
Багатому важко ввійти в Царство Боже
17 А як Він вирушав у дорогу, один підбіг, упав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?
18 Ісус сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог.
19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір?
20 Той сказав йому: Учителю, усе це я зберіг з малих літ!
21 Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною!
22 Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство.
23 І, поглянувши навколо, Ісус каже Своїм учням: Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!
24 Учні були вражені тими словами. А Ісус знов у відповідь каже їм: Діти, як важко [тим, які надіються на багатство], увійти в Царство Боже!
25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!
26 Вони ще більше дивувалися, говорячи між собою: Хто ж тоді може спастися?
27 Поглянув на них Ісус, та й каже: Для людей це неможливе, але не для Бога, бо для Бога все можливе.
Нагорода тим, хто слідує за Христом
28 Тут Петро почав говорити Йому: Ось ми залишили все й пішли за Тобою.
29 Ісус промовив: Запевняю вас: немає нікого, хто залишив би дім, або братів, або сестер, або матір, або батька, [або дружину], або дітей, чи поля — заради Мене й заради Євангелія —
30 і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, — і домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і поля, а в майбутньому віці — вічне життя!
31 Багато перших стануть останніми, а останні — першими.
Попереду — страждання, смерть і воскресіння
32 Вони ж були в дорозі, прямуючи до Єрусалима. Попереду йшов Ісус. А учні , ідучи слідом, були дуже здивовані та охоплені страхом. Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що має з Ним статися:
33 Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть язичникам;
34 і будуть глумитися з Нього, і оплюють Його, і бичуватимуть Його, і вб’ють, а через три дні Він воскресне.
Як стати великим
35 Підійшли до Нього Яків та Іван — Зеведеєві сини, і сказали Йому: Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, про що попросимо Тебе.
36 Він сказав їм: А що ви хочете, щоб Я зробив для вас?
37 Вони ж сказали Йому: Зроби нам так, щоб ми — один праворуч Тебе, а інший ліворуч — сиділи у славі Твоїй.
38 Ісус же сказав їм: Ви не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити ту чашу, котру Я п’ю, і хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?
39 Вони сказали Йому: Можемо! Ісус же відповів їм: Чашу, котру Я п’ю, ви будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хрещені.
40 Але щоб сісти праворуч Мене чи ліворуч, — давати не Мені, це тим, кому приготовлено.
41 Коли це почули десятеро учнів , то обурилися на Якова й Івана.
42 А Ісус, покликавши їх, каже їм: Ви знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі гноблять їх.
43 Але не так буде між вами: якщо хтось між вами хоче бути великим, нехай буде вам слугою.
44 І якщо хтось між вами хоче бути першим, нехай буде для всіх рабом.
45 Адже й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!
Ісус зціляє сліпого Вартимея
46 І прийшли вони в Єрихон. А коли Він зі Своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, то син Тимея, Вартимей , сліпий жебрак, сидів край дороги.
47 Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!
48 І багато погрожували йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
49 А Ісус, зупинившись, сказав: Покличте його! Вони закликали сліпця і сказали йому: Кріпися, вставай, Він кличе тебе!
50 Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса.
51 І у відповідь Ісус промовив до нього: Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Сліпий відказав Йому: Учителю, щоб я прозрів!
52 Ісус же сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе! І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним.