1 And when Balaam saw that it pleased the LORD to bless Israel, he went not, as at other times, to seek for enchantments, but he set his face toward the wilderness. 2 And Balaam lifted up his eyes, and he saw Israel abiding in his tents according to their tribes; and the spirit of God came upon him. 3 And he took up his parable, and said, Balaam the son of Beor hath said, and the man whose eyes are open hath said: 4 He hath said, which heard the words of God, which saw the vision of the Almighty, falling into a trance , but having his eyes open: 5 How goodly are thy tents, O Jacob, and thy tabernacles, O Israel! 6 As the valleys are they spread forth, as gardens by the river’s side, as the trees of lign aloes which the LORD hath planted, and as cedar trees beside the waters. 7 He shall pour the water out of his buckets, and his seed shall be in many waters, and his king shall be higher than Agag, and his kingdom shall be exalted. 8 God brought him forth out of Egypt; he hath as it were the strength of an unicorn: he shall eat up the nations his enemies, and shall break their bones, and pierce them through with his arrows. 9 He couched, he lay down as a lion, and as a great lion: who shall stir him up? Blessed is he that blesseth thee, and cursed is he that curseth thee.
10 ¶ And Balak’s anger was kindled against Balaam, and he smote his hands together: and Balak said unto Balaam, I called thee to curse mine enemies, and, behold, thou hast altogether blessed them these three times. 11 Therefore now flee thou to thy place: I thought to promote thee unto great honour; but, lo, the LORD hath kept thee back from honour. 12 And Balaam said unto Balak, Spake I not also to thy messengers which thou sentest unto me, saying, 13 If Balak would give me his house full of silver and gold, I cannot go beyond the commandment of the LORD, to do either good or bad of mine own mind; but what the LORD saith, that will I speak? 14 And now, behold, I go unto my people: come therefore, and I will advertise thee what this people shall do to thy people in the latter days.
15 ¶ And he took up his parable, and said, Balaam the son of Beor hath said, and the man whose eyes are open hath said: 16 He hath said, which heard the words of God, and knew the knowledge of the most High, which saw the vision of the Almighty, falling into a trance , but having his eyes open: 17 I shall see him, but not now: I shall behold him, but not nigh: there shall come a Star out of Jacob, and a Sceptre shall rise out of Israel, and shall smite the corners of Moab, and destroy all the children of Sheth. 18 And Edom shall be a possession, Seir also shall be a possession for his enemies; and Israel shall do valiantly. 19 Out of Jacob shall come he that shall have dominion, and shall destroy him that remaineth of the city.
20 ¶ And when he looked on Amalek, he took up his parable, and said, Amalek was the first of the nations; but his latter end shall be that he perish for ever. 21 And he looked on the Kenites, and took up his parable, and said, Strong is thy dwellingplace, and thou puttest thy nest in a rock. 22 Nevertheless the Kenite shall be wasted, until Asshur shall carry thee away captive. 23 And he took up his parable, and said, Alas, who shall live when God doeth this! 24 And ships shall come from the coast of Chittim, and shall afflict Asshur, and shall afflict Eber, and he also shall perish for ever. 25 And Balaam rose up, and went and returned to his place: and Balak also went his way.
1 І побачив Валаам, що добрим є перед Господом, щоб благословити Ізраїль. Не пішов за звичаєм назустріч ворожбитству, а повернув своє обличчя до пустелі. 2 І Валаам, підвівши свої очі, побачив Ізраїля, який розташувався табором за племенами. І Божий Дух зійшов на нього. 3 Скориставшись своєю притчею, він сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець. 4 Говорить той, хто чує Божі слова, який уві сні, коли його очі відкриті, бачив Боже видіння! 5 Які гарні твої житла, Якове, і твої намети, Ізраїлю! 6 Вони — наче лісисті долини, наче сади біля річки і наче намети, які розбив Господь, — наче кедри поблизу води. 7 Вийде людина з його нащадків і пануватиме над багатьма народами, і царство його звеличиться понад царство Ґоґа, і стане великим його царство. 8 Бог вивів його з Єгипту, для нього Він, — слава, наче слава однорога, — поглине народи з його ворогів, і позбавить їх сили, і своїми стрілами застрелить ворога. 9 Лігши, спочине, як лев і наче левеня. Хто наважиться його розбудити? Ті, хто благословляє тебе, — благословенні, а ті, хто проклинає тебе, — прокляті! 10 Тоді Валак розгнівався на Валаама, він сплеснув своїми руками… Я тебе покликав, щоб проклясти мого ворога, — сказав Валак Валаамові, — а ти ось уже втретє їх таки поблагословив ! 11 Тож тепер утікай у свою місцевість. Я казав: Виявлю тобі честь! Та Господь тепер позбавив тебе слави! 12 А Валаам сказав Валакові: Хіба не сказав я твоїм гінцям, яких ти послав до мене, говорячи: 13 Навіть якщо Валак дасть мені свій дім, повний срібла й золота, я не зможу порушити Господнє слово, щоб робити щось від себе — лихе чи добре? Що скаже Бог, те і говоритиму! 14 А тепер ось відходжу у свою місцевість. Давай пораджу тобі, що зробить цей народ твоєму народові в останні дні. 15 Він використав свою притчу і сказав: Говорить Валаам, син Веора. Говорить людина, дійсно провидець, 16 яка чує Божі слова, знає думку Всевишнього. І, коли бачить Боже видіння, у сні його очі відкриті. 17 Вкажу на нього, але не тепер! Провіщаю його блаженним, але він — не близько! Підійметься зірка від Якова, і постане чоловік з Ізраїля. І розіб’є моавських вождів, і пограбує всіх синів Сита. 18 І буде спадщиною Едом, і його ворог Ісав стане спадщиною, а Ізраїль діятиме в силі. 19 І постане з Якова, і знищить того, хто врятується з міста! 20 Побачивши Амалика, скориставшись своєю притчею, він сказав: Амалик — початок народів, та їхні нащадки загинуть! 21 А побачивши кенейця, він, скориставшись своєю притчею, сказав: Міцне твоє поселення! Але якщо і на скелі поставиш кубло своє, 22 та навіть якщо буде у Веора кубло хитрості, то і тоді ассирійці полонять тебе! 23 І, бачачи Оґа, він знову вдався до своєї притчі й сказав: Ох, ох! Хто ж виживе, коли Бог здійснюватиме це? 24 І вийде з рук кіттійців, і пригноблять Ассура, і пригноблять євреїв, та вони разом загинуть! 25 І Валаам, уставши, пішов і повернувся у свою місцевість. І Валак повернувся до себе.