1 Bless the LORD, O my soul. O LORD my God, thou art very great; thou art clothed with honour and majesty.
2 Who coverest thyself with light as with a garment: who stretchest out the heavens like a curtain:
3 Who layeth the beams of his chambers in the waters: who maketh the clouds his chariot: who walketh upon the wings of the wind:
4 Who maketh his angels spirits; his ministers a flaming fire:
5 Who laid the foundations of the earth, that it should not be removed for ever.
6 Thou coveredst it with the deep as with a garment: the waters stood above the mountains.
7 At thy rebuke they fled; at the voice of thy thunder they hasted away.
8 They go up by the mountains; they go down by the valleys unto the place which thou hast founded for them.
9 Thou hast set a bound that they may not pass over; that they turn not again to cover the earth.
10 He sendeth the springs into the valleys, which run among the hills.
11 They give drink to every beast of the field: the wild asses quench their thirst.
12 By them shall the fowls of the heaven have their habitation, which sing among the branches.
13 He watereth the hills from his chambers: the earth is satisfied with the fruit of thy works.
14 He causeth the grass to grow for the cattle, and herb for the service of man: that he may bring forth food out of the earth;
15 And wine that maketh glad the heart of man, and oil to make his face to shine, and bread which strengtheneth man’s heart.
16 The trees of the LORD are full of sap; the cedars of Lebanon, which he hath planted;
17 Where the birds make their nests: as for the stork, the fir trees are her house.
18 The high hills are a refuge for the wild goats; and the rocks for the conies.
19 He appointed the moon for seasons: the sun knoweth his going down.
20 Thou makest darkness, and it is night: wherein all the beasts of the forest do creep forth .
21 The young lions roar after their prey, and seek their meat from God.
22 The sun ariseth, they gather themselves together, and lay them down in their dens.
23 Man goeth forth unto his work and to his labour until the evening.
24 O LORD, how manifold are thy works! in wisdom hast thou made them all: the earth is full of thy riches.
25 So is this great and wide sea, wherein are things creeping innumerable, both small and great beasts.
26 There go the ships: there is that leviathan, whom thou hast made to play therein.
27 These wait all upon thee; that thou mayest give them their meat in due season.
28 That thou givest them they gather: thou openest thine hand, they are filled with good.
29 Thou hidest thy face, they are troubled: thou takest away their breath, they die, and return to their dust.
30 Thou sendest forth thy spirit, they are created: and thou renewest the face of the earth.
31 The glory of the LORD shall endure for ever: the LORD shall rejoice in his works.
32 He looketh on the earth, and it trembleth: he toucheth the hills, and they smoke.
33 I will sing unto the LORD as long as I live: I will sing praise to my God while I have my being.
34 My meditation of him shall be sweet: I will be glad in the LORD.
35 Let the sinners be consumed out of the earth, and let the wicked be no more. Bless thou the LORD, O my soul. Praise ye the LORD.
1 Алилуя. Прославляйте Господа, кличте Його Ім’я, сповістіть між народами про Його діла.
2 Співайте Йому, виспівуйте Йому, розповідайте про всі Його дивовижні діла.
3 Хваліться Його святим Ім’ям; нехай веселиться серце тих, хто шукає Господа.
4 Шукайте Господа і наберіться сили, постійно шукайте Його обличчя.
5 Пам’ятайте про Його дивовижні діла, які Він учинив, Його чудеса і вироки Його вуст.
6 Нащадки Авраама — Його раби, сини Якова — Його обранці!
7 Він — Господь, наш Бог, на всій землі Його присуди.
8 Він навіки заховав у пам’яті Свій завіт, слово, яке заповів для тисячі родів:
9 те, що заповів Авраамові, і Свою клятву Ісаакові.
10 І поставив його для Якова як закон, — як вічний завіт для Ізраїля,
11 кажучи: Тобі дам Ханаанську землю, як мірило вашої спадщини,
12 коли їх було невелике число, — нечисленними були вони в ній і чужинцями.
13 Вони проходили від народу до народу, від царства до іншого народу.
14 Він же не дозволив жодній людині їх скривдити і докоряв за них царям.
15 Не чіпайте Моїх помазанців і не робіть зла Моїм пророкам!
16 Він навів голод на землю, знищив усі їхні запаси хліба.
17 А перед ними послав людину: Йосиф був проданий у рабство.
18 Кайданами скували його ноги, залізо оповило його душу,
19 доки не збулося Його слово, доки не запалав він Господнім словом.
20 Цар послав визволити його, — володар народів звільнив його.
21 Він настановив його господарем над своїм домом і управителем над усім своїм маєтком,
22 щоб наглядав за його правителями за власним бажанням, щоб навчав його вельмож мудрості.
23 Тож прибув Ізраїль у Єгипет, — Яків переселився в землю Хама.
24 І Він дуже розмножив Свій народ і зробив його сильнішим за його ворогів.
25 А серце тих Він перемінив, щоби зненавиділи Його народ, щоби поводилися підступно з Його рабами.
26 Він послав Мойсея, Свого раба, і Аарона, якого вибрав,
27 і зробив між ними Свої великі ознаки й чудеса в землі Хама.
28 Наслав темряву — і стемніло, та не зважили на Його слова.
29 Він перетворив їхні води в кров і вигубив їхню рибу.
30 Їхня земля закишіла жабами — навіть у покоях їхніх царів.
31 Він сказав — і налетіли псячі мухи, і мошкара з’явилася в усіх їхніх землях.
32 Він, наче дощ, наслав на них град, нищівний вогонь на їхню землю,
33 побив їхні виноградники і їхні смоківниці, знищив усі дерева в їхньому краї.
34 Він сказав — і найшла сарана, сарана без числа;
35 вона поз’їдала всю зелень у їхній землі, пожерла врожай їхнього краю.
36 Він повбивав усіх первістків у їхній країні, початки всякої їхньої праці.
37 А їх вивів із золотом та сріблом, і серед їхніх племен не було хворих.
38 Єгипет був радий їхньому відходові, тому що страх перед ними охопив їх.
39 Він простягнув хмару як покриття для них, і вогонь, щоби світив їм уночі.
40 Вони попросили — і прилетіли перепелиці; Він наситив їх небесним хлібом.
41 Він розколов скелю — і потекли води, ринули потоки на безводні землі.
42 Адже Він згадав Своє святе слово до Авраама, Свого раба.
43 І вивів Свій народ в радості, Своїх обранців — із веселощами.
44 І дав їм землі народів, і вони успадкували плоди праці народів,
45 аби лише дотримувалися Його заповідей і досліджували Його закон.